Ухвала ККС ВП від 12.12.2019 року у справі №344/4693/15-к

Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 344/4693/15-к

провадження № 51-2303км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів Ємця О. П., Кравченка С. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

захисника Вань І. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090010003140, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коршів Коломийського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційними скаргами захисника Вань І. Р. та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 24 827,65 грн та 60 000 грн відповідно.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, а також про долю речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 жовтня 2014 року близько 20:40, керуючи автомобілем Hyundai H100 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись у м. Івано-Франківську в напрямку перехрестя вулиць Миколайчука та Василя Стуса, порушив вимоги п. 1.7, п.п. «б» п. 2.3, п.п. «а» п. 4.16, п. 12.1, п. 12.2, п. 12.3, п. 18.1 Правил дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості, виявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що був позначений дорожніми знаками та розміткою, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_2 і внаслідок цього вчинив наїзд на останню. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2019 року змінив вирок та виключив із його мотивувальної частини посилання суду як на докази винуватості ОСОБА_1 , а саме на: протокол слідчого експерименту від 16 травня 2016 року (а. с. 230-232, т. 1); висновок комісійної судової автотехнічної експертизи № 2680 від 04 серпня 2016 року (а. с. 235-238, т. 1). У решті вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник фактично посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину проти безпеки руху, оскільки цей суд в основу вироку поклав недопустимі докази, отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, у зв`язку з чим його ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону й невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість. Зазначає, що ухвала апеляційного суду всупереч вимогам ст. 419 КПК України є немотивованою, оскільки апеляційний суд не звернув належної уваги на доводи сторони обвинувачення про безпідставність призначених ОСОБА_1 основного та додаткового покарань у мінімальних розмірах з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Захисник Вань І. Р., висловивши доводи, підтримала свою касаційну скаргу, однак змінила свої вимоги, а саме просила суд касаційної інстанції судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження щодо останнього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді; заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Прокурор вважала касаційні скарги необґрунтованими та просила залишити їх без задоволення.