Постанова ККС ВП від 17.08.2023 року у справі №932/11122/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 932/11122/21

провадження № 51-998 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

а також у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпропетровського обласного суду від 26 вересня 1997 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145, пунктами «а», «г» ст. 93, ст. 42 КК України до остаточного покарання у виді смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Верховний Суд України ухвалою від 25 листопада 1997 року цей вирок залишив без зміни.

Надалі Дніпропетровський обласний суд ухвалою від 30 травня 2000 року змінив зазначений вирок у порядку ст. 409 КПК України 1960 року та ухвалив вважати ОСОБА_7 засудженим за пунктами «а», «г» ст. 93 КК України і відповідно, за сукупністю злочинів, до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Засуджений ОСОБА_7 15 листопада 2021 року подав заяву про перегляд вироку Дніпровського обласного суду від 26 вересня 1997 року щодо нього за нововиявленими обставинами.

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 20 червня 2022 року відмовив у задоволенні цієї заяви.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2022 року зазначене судове рішення місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення, постановлені за наслідками розгляду його заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили обставин, на які він послався в заяві як на нововиявлені, а саме про його незаконне затримання, складання явки з повинною при застосуванні тортур, порушення права на захист внаслідок проведення ряду слідчих дій під час досудового слідства без участі захисника, фальсифікацію матеріалів справи слідчим, покладення в основу вироку неналежних доказів та недоведеність його вини. Також не погоджується з висновком місцевого суду про недотримання ним установлених кримінальним процесуальним законом строків на звернення із заявою. Крім цього, зазначає про те, що зміст ухвали місцевого суду не відповідає вимогам ст. 372 КПК України, оскільки в ній не зазначено суті порушеного питання та мотивів неврахування окремих доводів, наведених у заяві, а ухвалу апеляційного суду постановлено без дотримання приписів ст. 419 КПК України, оскільки цей суд не врахував усіх обставин, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Прокурор ОСОБА_5 вважав судові рішення законними, а касаційну скаргу ОСОБА_7 - необґрунтованою.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.