Постанова
Іменем України
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 344/13099/19
провадження № 51-3244 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 18 січня 2005 року вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_6 подав до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області заяву, датовану 16 липня 2019 року, у якій ставив питання про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року щодо нього.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2019 року вищевказану заяву повернуто ОСОБА_6 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задоволено частково, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2019 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2019 року заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року повернуто ОСОБА_6 з усіма доданими до неї матеріалами
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 задоволено частково, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2019 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року залишено без задоволення.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6 , ставлять питання про скасування ухвал місцевого та апеляційного судів, просять призначити новий розгляд заяви засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказують, що за результатом судового розгляду Апеляційним судом Чернівецької області 16 квітня 2004 року постановлено вирок, яким засуджено ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 3 ст. 358 КК України, спільно з ОСОБА_11 та іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, тобто за вчинення терористичного акту, який призвів до загибелі заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, кандидата в народні депутати Верховної Ради України ОСОБА_12 , та породив у населення Івано-Франківської області почуття тривоги, занепокоєння, страху та втрати власної безпеки, призвів до порушення громадської безпеки, дестабілізації суспільно-політичної ситуації та вплинув на хід виборчого процесу в одномандатному виборчому окрузі № 90. Звертають увагу, що в основу обвинувального вироку покладено обставини щодо фактичного перебування ОСОБА_6 в м. Івано-Франківську, отримання допомоги на придбання автомобіля, найму квартири, отримання тимчасового талону на право керувати транспортними засобами за допомогою ОСОБА_11 , який нібито організував вбивство, та перебування у попередній змові з іншими учасниками вбивства ОСОБА_12 , забезпеченні відходу після вчинення терористичного акту. На досудовому слідстві при численних допитах, очних ставках, відтворенні обстановки та обставин події, внаслідок катування, тобто фізичного та психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів ОСОБА_6 частково визнавав свою вину у готуванні до вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, що стало підставою для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . У подальшому, стосовно тієї ж події, вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2012 року засуджено ОСОБА_13 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, які ним вчинені за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. При цьому, під час допиту ОСОБА_13 неодноразово зазначав, що ОСОБА_6 у день вчинення злочину відмовився від участі та поїхав з місця вчинення злочину. Тобто, вказані показання ОСОБА_13 підтверджують правдивість показань ОСОБА_6 про те, що він спочатку брав участь у підготовці до спостереження за особою, однак під приводом хвороби потім покинув місце вчинення злочину, не забезпечував ніякого відходу після вчинення цього злочину, та взагалі йому не було відомо, чи було вчинено вбивство, чи ні. На момент постановлення вироку щодо ОСОБА_6 ОСОБА_13 перебував у розшуку, органи досудового розслідування вважали його померлим, тобто його показання не були та не могли бути відомі суду, а тому такі показання у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України вважають нововиявленими обставинами, які самі по собі, а також з іншими доказами у справі доводять неправильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено до довічного позбавлення волі. Вважають, що за вказаних обставин вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року підлягає скасуванню із постановленням нового вироку щодо ОСОБА_6 за ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Крім того, наголошують, що під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_6 допитували у якості свідка, однак він не ознайомлювався з матеріалами справи та не міг знати про докази, здобуті в ході досудового розслідування, а тому не знав і не міг знати про такі показання ОСОБА_13 , та дізнався про них лише у 2018 році після ознайомлення з текстом вироку суду щодо ОСОБА_13 та журналом судових засідань. У подальшому 26 березня 2018 року ОСОБА_6 вперше звернувся до Апеляційного суду Чернівецької області із заявою про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами, а тому вказані факти, на думку захисту, спростовують твердження суду про те, що ОСОБА_6 пропустив строк на подачу відповідної заяви.
Сервіси для юристів