Постанова
Іменем України
15 березня 2018 року
м. Київ
справа № 192/2621/16-к
провадження № 51-971км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів: Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Міщенко Т. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040570000538, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2011 року - за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік; 2) за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року - за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільненого ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 червня 2014 року від відбування покарання на підставі амністії,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року - за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки; 2) за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року - за частинами 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 22 березня 2013 року умовно-достроково на строк 1 рік 2 місяці 16 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожному.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що вони 19 липня 2016 року о 7:40, за попередньою змовою між собою з метою відкритого заволодіння чужим майном з території подвір'я ОСОБА_3, розташованого на АДРЕСА_3 через незачинену хвіртку зайшли до подвір'я її домоволодіння, звідки повторно відкрито викрали належне їй майно на загальну суму 650 грн, чим завдали потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено, перекваліфіковано їх дії з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК і призначено кожному за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на них обов'язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки при перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК суд апеляційної інстанції не зазначив установлених ним обставин обвинувачення з посиланням на докази й показання свідків, а також не вказав мотивів неврахування показань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що своїх дій щодо заволодіння майном потерпілої вони не приховували. Крім того, прокурор посилається на те, що апеляційний суд, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна, не застосував таких кваліфікуючих ознак, як повторність та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. На думку прокурора, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 75 КК, ч. 1 ст. 414 КПК безпідставно звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням.
До початку розгляду кримінального провадження на адресу Верховного Суду від прокурора надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких він указує на те, що суд апеляційної інстанції всупереч нормам ч. 1 ст. 76 КК в редакції Закону України від 07 вересня 2016 року при звільненні засуджених від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком поклав на останніх тільки один обов'язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 76 КК без зазначення обов'язку, передбаченого п. 1 вказаного Кодексу, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. За таких обставин, скаржник просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Сервіси для юристів