Постанова ККС ВП від 15.02.2018 року у справі №233/2202/15-к

Постанова

Іменем України

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 233/2202/15-к

провадження № 51-419км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Міщенко Т.М.,

в режимі відео конференції

засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050380000537, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше судимого - 17 листопада 2014 року за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на 3 роки.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців із конфіскацією майна, що належить йому на праві особистої власності; за ч. 1 ст. 311 КК України - до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців із конфіскацією майна, що належить йому на праві особистої власності.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, було частково приєднано покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2014 року й остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві особистої власності.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 08 квітня 2015 року приблизно з 10:00 до 11:35 за місцем свого проживання на АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, безоплатно надав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 психотропну речовину, виготовлену ним у невстановленій кількості, а також надав цим особам приміщення для вживання зазначеної речовини.

Того ж дня при огляді квартири ОСОБА_1, працівники міліції виявили й вилучили прекурсори - 3,8 мл та 385 мл соляної кислоти і 840 мл сірчаної кислоти, які ОСОБА_4 за невстановлених у ході слідства обставин та час, незаконно, умисно придбав і зберігав за місцем проживання для виготовлення психотропної речовини без мети збуту.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2017 року вирок місцевого суду змінено та виключено з його резолютивної частини призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 317 КК України , а також посилання на конфіскацію такого майна при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів і вироків відповідно до ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України. Крім того, суд виключив з мотивувальної частини вироку висновок суду про незаконне придбання прекурсорів - соляної та сірчаної кислоти з метою виготовлення психотропних речовин. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на порушення апеляційним судом права засудженого на захист, оскільки останньому не було належним чином повідомлено про час та місце апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження щодо нього. Крім того, прокурор зазначає, що на розгляді апеляційного суду було дві скарги прокурора: прокурора місцевої прокуратури та заступника прокурора Донецької області. Проте апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, в резолютивній частині ухвали не вказав апеляційні вимоги якого саме прокурора було задоволено.