Постанова ККС ВП від 15.01.2019 року

Постанова

15 січня 2019 р.

м. Київ

Провадження № 51-10624 ск 18

Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду МогильнийО. П., розглянувши касаційну скаргу (клопотання) засудженого ОСОБА_2,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою (клопотанням), у якій посилається на незаконність судових рішень щодо нього.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 та ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року у касаційній скарзі зазначаються: вирок, ухвала чи постанова, на які подається касаційна скарга, і назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає касаційну скаргу.

Разом з тим, вказані вимоги кримінально-процесуального закону засудженим не виконані.

З касаційної скарги не можливо зрозуміти, які саме судові рішення оскаржуються у касаційному порядку, та якими судами ці рішення постановлені.

Згідно з ч.1 ст.398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року); неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) ; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).

Однак, у касаційній скарзі засудженого всупереч цим вимогам процесуального закону не міститься обґрунтування необхідності скасування судових рішень на підставах, передбачених ст. 398 КПК України 1960 року, з огляду на положення статей 370-372 цього Кодексу.

Також, прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст.396 КПК України 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.

Частиною 1 ст.396 КПК України 1960 року передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу.

Поряд з цим, зазначена в касаційній скарзі вимога не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону.

Крім того, всупереч вимогам ч. 1 ст. 387 КПК України 1960 року до скарги не додано копій судових рішень, які оскаржуються

При повторному зверненні засудженому також необхідно врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року в касаційному порядку можуть бути перевірені: вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку; вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Окрім того, засуджений у скарзі одночасно посилається на норми статей КПК України 1960 року і 2012 року, що є незрозумілим.

За таких обставин скарга засудженого не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

У зв'язку з цим, справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених вище недоліків, якщо вона надійде у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії даної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,