Постанова ККС ВП від 14.06.2018 року у справі №366/1872/17

Постанова

Іменем України

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 366/1872/17

провадження № 51-1916км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Пашкова Є.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110060000032, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, уродженця с.Залісся Чорнобильського району Київської області, жителя АДРЕСА_1), такого, що немає судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванківського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Місцевий суд, урахувавши положення ст. 74 Сімейного кодексу України, ст. 183 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 96-2 Кримінального кодексу України, діючи відповідно до приписів ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), не знайшов підстав для застосування спеціальної конфіскації згідно ст. 96-1 КК України речового доказу - автомобіля НОМЕР_1 та залишив його у розпорядженні ОСОБА_1

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, працюючи на посаді охоронника загону охорони № 3 у ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», 09 червня 2017 року близько 13:00, біля закинутого гаража на АДРЕСА_2 знайшов 9 металевих труб, які привласнив, щоб використати у господарстві, та намагався перевезти за межі зони відчуження без передбаченого законом дозволу і проведення дозиметричного контролю до місця свого проживання,заховавши їх під заднє сидіння автомобіля НОМЕР_2, однак того ж дня близько 16:30 був затриманий на контрольно-перепускному пункту «Дитятки», а вказані труби, загальною масою 13 кг, вилучені працівниками поліції.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного сулу та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 370 КПК України) та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 96-1 КК України). Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність спеціальної конфіскації автомобіля Volkswagen Golf, який був знаряддям злочину, та не застосував положення ст. 96-1 ККУкраїни, хоча зобов'язаний був це зробити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

У запереченні на касаційну скаргу засуджений вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій та справедливості призначеного покарання у касаційній скарзі прокурор не оспорює, а його доводи про необхідність застосування спеціальної конфіскації автомобіля НОМЕР_2, є необґрунтованими.

Так, суд першої інстанції встановив, що вищезазначений автомобіль з 2007 року належить обвинуваченому ОСОБА_1, однак був придбаний під час проживання з 2004 року однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, котрий зареєстровано у 2010 році, а тому в силу ст. 74 Сімейного кодексу України цей транспортний засіб є об'єктом права спільної сумісної власності вказаних осіб.