ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 176/1630/18
провадження № 51- 4672 км 21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040220000137 від 14 лютого 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мінськ Республіки Білорусь, мешканця м. Жовті Води Дніпропетровської області, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано в строк відбуття покарання період досудового тримання під вартою з моменту його затримання - з 14 лютого 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили. Після набрання вироком законної сили постановлено скасувати заходи забезпечення кримінального провадження вжиті ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року у вигляді арешту майна, а саме речових доказів. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено та стягнено на її користь з ОСОБА_7 - 9 157 грн 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він 13 лютого 2018 року приблизно в період з 21:00 по 21:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , разом зі своїми раніше знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки з ОСОБА_9 , маючи умисел на протиправне заподіяння смерті, а саме вбивство останнього та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання тяжких наслідків і бажаючи їх настання, умисно наніс не менше двох ударів рукою, зігнутою в кулак в обличчя ОСОБА_9 , від чого потерпілий впав на підлогу.
Після цього, ОСОБА_7 утримуючи гідравлічний шланг у руках, завдав ним не менше п`яти ударів у різні частини тіла ОСОБА_9 , який лежав на підлозі, та зрозумівши, що останній не подає ознак життя, припинив наносити удари. Від отриманих тілесних ушкоджень 13 лютого 2018 року настала смерть ОСОБА_9 в період часу приблизно з 21:20 до 23:00.
З метою приховування слідів вчиненого злочину, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 заздалегідь підготовленими сокирами не менше одного удару по кожній нижній кінцівці колінного суглоба потерпілого, з метою відділення нижніх частин нижніх кінцівок.
Дніпровський апеляційний суд 26 липня 2021 року задовольнив частково апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 та апеляційну скаргу прокурора, вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_7 призначив за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить змінити вирок суду першої інстанції та вирок апеляційного суду щодо нього в частині призначеного покарання, а саме пом`якшити йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК, призначивши за цим законом 8 років позбавлення волі.
Вважає, що суд апеляційної інстанції постановив вирок в порушення вимог статей 337, 338, 341 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та не роз`яснив обвинуваченому право на захист від нового обвинувачення. На його думку, прокурор, який брав участь в апеляційному розгляді кримінального провадження, фактично попросив суд призначити ОСОБА_7 більш суворіше покарання, при цьому не встановив нові фактичні обставини, не склав обвинувальний акт з формулюванням зміненого обвинувачення, копію якого не надав учасникам провадження і не долучив до матеріалів кримінального провадження.
Стверджує, що судами не було враховано обставини, на які вказував захисник, що мають істотне значення, а призначене апеляційним судом покарання у виді 14 років позбавлення волі є несправедливим через суворість і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі. Посилається на те, що він визнав вину та цивільний позов потерпілої в повному обсязі, пропонував потерпілій відшкодувати шкоду до завершення розгляду кримінального провадження, є особою, яка в силу ст. 89 КК не має судимості, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, тому суд апеляційної інстанції при визначенні розміру покарання у виді позбавлення волі повинен був врахувати положення статей 65, 66, 69-1 КК та ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просила касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та просила скасувати вирок апеляційного суду.
Сервіси для юристів