Постанова
Іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 461/1188/18
провадження № 51-5227км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Руденко О.П.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Микуша Д.М.,
засудженої
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140050004183, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Борислава Львівської області, жительки АДРЕСА_2, такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді 80 годин громадських робіт.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона 20 вересня 2017 року близько 16:50 у приміщенні магазину «Watsons» на вул. Дорошенка, 7 у м. Львові таємно викрала з прилавку належний ОСОБА_3 мобільний телефон вартістю 2961,67 грн.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу захисника Яцишина Я.Я. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. На обґрунтування цих вимог ОСОБА_2 зазначає, що кримінального правопорушення не вчиняла, забутий телефон взяла, оскільки хотіла повернути його власнику. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 293 КПК прокурор не вручив їй та захиснику копії обвинувального акта та направив його до суду без відповідної розписки, як те передбачено п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК. На цих підставах захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акта, однак суд необґрунтовано відмовив у його задоволенні, всупереч вимогам ч. 12 ст. 290 КПК визнав допустимим доказом - відеозапис із камер спостереження в магазині незважаючи не те, що він не був відкритий стороні захисту при закінченні досудового розслідування згідно вимог зазначеної статті. На думку засудженої, разом із указаним доказом суд мав визнати недопустимими й похідні від нього докази - протокол огляду та постанову про визнання речовим доказом, які склав слідчий. Засуджена також вважає, що добровільно виданий нею телефон є тимчасово вилученим майном, однак передбаченого главою 16 КПК порядку його вилучення не було дотримано, у зв`язку з чим недопустимим доказом є і висновок експерта від 28 грудня 2017 року № 9/695 про вартість телефона. Апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, не усунув їх, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги захисника.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти її задоволення, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Сервіси для юристів