Постанова
іменем України
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 565/1495/19
провадження № 51-5932 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у кримінальному провадженні №12019180040000395 від 05травня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дубно Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2021року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 5842,25 грн на відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням ОСОБА_9 , та 150000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 04 травня 2019 року приблизно о 17:00, перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_9 у будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклого побутового конфлікту із останнім, з метою вирішення конфлікту на свою користь, усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, та бажаючи їх настання, умисно наніс кулаком лівої руки близько чотирьох ударів у ділянку голови потерпілого, та в подальшому, усвідомлюючи наслідки нанесених ударів у виді крові на обличчі останнього, ОСОБА_6 умисно наніс кулаком лівої руки ще приблизно шість ударів у ділянку голови ОСОБА_9 , чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що викладені у вироку висновки місцевого суду щодо обставин події не відповідають фактичним обставинам справи. Так, на переконання захисника, досліджені судом першої інстанції докази лише підтверджують факт бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і не доводять наявність в діях засудженого умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а тому висновки суду про те, що ОСОБА_6 , наносячи удари, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків та бажав їх настання, є неправильними.
Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 вказує на неправильну правову кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на те, що матеріали кримінального провадження не містять відповідних доказів, що підтверджують наявність в діях останнього умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Разом з тим стверджує, що ОСОБА_6 , наносячи удари ОСОБА_9 , перебував у стані необхідної оборони, однак не розрахував силу ударів, внаслідок чого перевищив її межі. При цьому захисник наголошує, що засуджений заподіяв потерпілому тілесних ушкоджень виключно з метою захисту своїх прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання останнього, який, тримаючи в руках ножа, погрожував ОСОБА_6 застосувати до нього фізичне насильство. Отже, ураховуючи вищенаведене, захисник ОСОБА_10 вважає, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України, а саме як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.
Одночасно захисник зауважує, що місцевий суд, ухвалюючи стосовно ОСОБА_6 обвинувальний вирок, не надав належної юридичної оцінки показанням обвинуваченого щодо обставин події.
Крім того, на думку сторони захисту, судом безпідставно було прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_11 , оскільки останній внаслідок свого віку (на момент подій йому виповнилося 15 років) та того факту, що він був братом померлого ОСОБА_9 , не міг об`єктивно сприймати зазначені події, а тому його показання не можна вважати достовірними.
Також захисник зазначає, що судом першої інстанції належним чином не відображено показання свідка ОСОБА_12 , яка була очевидцем події та в ході допиту надавала пояснення, що, на переконання сторони захисту, спростовують показання свідка ОСОБА_11 та висновки місцевого суду щодо наявності в діях засудженого ОСОБА_6 під час інциденту з потерпілим ОСОБА_9 умислу на заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень.
Разом з тим захисник у свій касаційній скарзі також посилається на незаконність рішення суду апеляційної інстанції, оскільки, переглядаючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, суд залишив поза увагою вищенаведені порушення та безпідставно залишив апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, належним чином не мотивувавши своє рішення, що суперечить вимогам ст. 419 КПК України.
Сервіси для юристів