ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 766/39/17
провадження № 51-8867кмо18
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Григор`євої І. В., Кравченка С. І.,
Луганського Ю. М., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230040005363, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Самарканду (Узбекистан), жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 3 серпня 2016 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК), до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; стосовно якого 10 жовтня 2016 року за вироком Апеляційного суду Херсонської області вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 309 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Рух провадження, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Апеляційного суду Херсонської області від 10 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 23 вересня 2016 року приблизно о 21:00, перебуваючи біля магазину «Пивна кружка» на перехресті вул. Гагаріна і 295-ої Стрілецької Дивізії в м. Херсоні, повторно, шляхом ривка, відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 6399 грн, чим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму.
Крім того, ОСОБА_1 24 вересня 2016 року приблизно о 18:45, перебуваючи у приміщенні аптеки № 1 ПП «Екофармаплюс», розташованої на пл. Свободи, 9-А, в м. Херсоні, повторно, із застосуванням до ОСОБА_3 фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілої, що виразилося в завданні їй одного удару рукою по обличчю, зірвавши рукою з шиї жінки золоті ланцюжок та хрестик, відкрито заволодів майном потерпілої на загальну суму 21 761,36 грн, чим заподіяв їй матеріальної шкоди на зазначену суму.
На цей вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій погоджувався із застосуванням місцевим судом положень ч. 4 ст. 70 КК, однак вважав, що остаточне покарання призначено ОСОБА_1 без урахування положень ст. 70 КК і п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», яким визначено, що при частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини. Тому прокурор вважав, що призначене ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, має бути більшим, ніж покарання, призначене йому за вироком Апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року, тобто більшим, ніж позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд Херсонської області вироком від 14 червня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасував та призначив останньому покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Херсонської області від 10 жовтня 2016 року, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, застосував принцип часткового складання покарань, однак помилково призначив покарання, яке дорівнює покаранню, призначеному за попереднім вироком, тоді як при частковому складанні покарань розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що злочини, передбачені ч. 2 ст. 186 КК, ОСОБА_1 вчинив після постановлення вироку місцевого суду від 03 серпня 2016 року (який було скасовано за вироком апеляційного суду від 10 жовтня 2016 року лише в частині призначеного покарання та призначено покарання без застосування ст. 75 КК), повинен був призначити йому остаточне покарання не за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, а за сукупністю вироків за правилами, встановленими ст. 71 КК.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою прокурора на підставі ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що злочини, передбачені ч. 2 ст. 186 КК, ОСОБА_1 вчинив після постановлення попереднього вироку, а тому остаточне покарання йому мало бути призначено за правилами ст. 71 КК. Однак суд апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, призначивши засудженому остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК.
Свою правову позицію колегія суддів обґрунтовує тим, що згідно із системним аналізом ч. 4 ст. 70 та ч. 1 ст. 71 КК початковим моментом періоду вчинення злочину, протягом якого суд призначає покарання за сукупністю вироків, є саме момент постановлення вироку, а не набрання ним законної сили. Так, закон про кримінальну відповідальність визначає загальний критерій для відмежування випадків призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків і пов`язує його саме з моментом між діяннями, які вчинені до прийняття судового рішення про винуватість особи та після прийняття такого рішення.
Сервіси для юристів