ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 902/1054/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,
за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна",
представник позивача - Стельмах Ю.М. - адвокат (посвідчення від 18.04.2018 №886),
відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське",
представник відповідача - не з'яв.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 (головуючий суддя - Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л. і Бучинська Г.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - Позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (далі - Відповідач)
про стягнення 1 060 224 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення штрафу в розмірі 1 060 224 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку від 14.06.2017 №1000027529 у частині поставки товару.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 (суддя Матвійчук В.В.): позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів та 11 387, 52 грн. витрат зі сплати судового збору; в частині стягнення 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів у позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що, оскільки Відповідачем не поставлено товар у встановлені договором строки, то Позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, передбаченого пунктом 6.2 договору. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів, що фактично є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки Відповідачем прострочено зобов'язання на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 15 календарних днів. Тому одночасне стягнення штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018: апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково; рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 у справі №902/1054/17 змінено, викладено пункти 2 та 3 резолютивної частини цього рішення в такій редакції: "2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» (вул. Б.Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька область, 22200; код ЄДРПОУ 32701610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (вул. Б.Хмельницького, 43, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068; код ЄДРПОУ 34863309) 189 792 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн 00 коп. - штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів та 2 846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору. 3. В позові в частині стягнення 569 376 грн 00 коп. штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів та 265 056 грн 00 коп. штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 15 календарних днів - відмовити"; в решті рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 у справі №902/1054/17 залишено без змін; стягнуто з Позивача на користь Відповідача 12 811, 50 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів, суд апеляційної інстанції скористався правом, наданим йому статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу), що підлягають стягненню з Відповідача, до 25 %.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та "вкрай небезпечним прецедентом, що надає судам безумовне право без жодних пояснень та аргументів втручатися в договірні умови та не лише зменшувати, але й змінювати договірні норми про штрафи" і просить Касаційний господарський суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018, а рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 залишити без змін. Згідно з доводами касаційної скарги:
- Відповідач свідомо вирішив не виконувати зобов'язання перед Позивачем, натомість здійснив поставку на адреси інших трейдерів. Продавши ріпак за вищою ціною та уникнувши власних збитків внаслідок непродуманої цінової політики, Відповідач завдав ще більших збитків Позивачу;
- судом апеляційної інстанції неправильно застосовані частина перша статті 233 ГК України та частина третя статті 551 ЦК України, оскільки у суду немає безумовного права зменшувати штрафні санкції, а це право, зважаючи на господарський характер спору та на зміст частини першої статті 233 ГК України, має бути мотивоване неспіврозмірністю штрафу та збитків Позивача, а також іншими обставинами, які беруться до уваги. Крім того, вказані норми не надають суду права змінювати форму обрахунку штрафу, а лише передбачають його право зменшувати розмір штрафу, однак апеляційний господарський суд не лише зменшив ставку штрафу із 30% до 25%, але й змінив формулу та спосіб обрахунку штрафу;
- неспіврозмірність штрафу та збитків Позивача є підставою для застосування частини першої статті 233 ГК України, однак апеляційний суд не зазначив жодного слова про наявність чи відсутність у Позивача збитків, про їх вид та розмір, не аналізував наявні у справі докази наявності збитків Позивача, а також не витребував додаткових доказів, пояснень і т.п.;
Сервіси для юристів