ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 908/1990/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю помічника судді - Шкурдової Ю.С. (за дорученням головуючого судді)
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
третьої особи-1 - не з'явився
третьої особи-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2018 (головуючий суддя Геза Т.Д., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.)
у справі № 908/1990/17
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ"
до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит", 2) Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області
про розірвання договору оренди землі від 26.10.2006
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Відповідач) про розірвання договору оренди землі від 26.10.2006.
Позовна заява обґрунтована тим, що у Позивача припинилося право користування земельною ділянкою площею 4,0461 га на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з відчуженням цілісного майнового комплексу цех №2, який розташований на вказаній земельній ділянці, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.12.2017 позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 26.10.2006.
Судове рішення мотивовано тим, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, або у випадках, визначених законом. Суд дійшов висновку, що у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 02.03.2015 Позивач втратив права та обов'язки орендаря за договором оренди від 26.10.2006, а отже, у Відповідача на підставі ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.93, 120, 125, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 377, 626, 654 Цивільного кодексу України були наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки з Позивачем.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що договір оренди землі з попереднім землекористувачем (Позивачем) від 26.10.2006 припинив свою дію в силу закону, внаслідок заміни сторони у зобов'язанні на підставі приписів ч. 3 ст. 7, ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, отже позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 26.10.2006 не підлягають задоволенню.
Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В касаційній скарзі Позивач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що: судом апеляційної інстанції порушено ст.ст. 86, 236, 237 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції, не дослідивши положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", неправомірно ототожнив виникнення або припинення права користування земельної ділянки з реєстрацією прав на нерухоме майно, яка полягає у здійсненні державним реєстратором реєстраційних дій на підставі правовстановлюючих документів, яким в цьому спорі є договір оренди землі від 26.10.2006; вимога Позивача про розірвання договору оренди землі відповідає належному у даному випадку способу захисту порушеного права, встановленому п.7 ч.2, ч.3 ст. 16 Цивільного кодексу України і ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України; висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що у випадку переходу права власності на нерухоме майно, право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти, тобто відбувається заміна сторони у зобов'язанні, суперечить ст.ст. 513, 520, 521 Цивільного кодексу України.
Відповідач та Треті особи не надали відзиви на касаційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 295 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не перешкоджає перегляду судових рішень що оскаржуються.
Сервіси для юристів