ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/5051/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 1 міста Вінниці"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 (колегія суддів: Кропивна Л.В. - головуючий, Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Державного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 1 міста Вінниці"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан комплект"
про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись в суд з даним позовом Державний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти № 1 міста Вінниці" (далі - позивач) просило на підставі договору поставки №1 від 03.08.2018 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан комплект" (далі - відповідач) 604 575,00 грн штрафу та зобов`язати здійснити заміну поставленого товару неналежної якості іншим.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №1 від 03.08.2018, а саме поставкою частини товару неналежної якості та несвоєчасною поставкою іншої частини товару.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 60 457,50 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000. В решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення штрафу та прийнято нове рішення в цій частині, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 74 928,00 грн штрафу, 5 025,95 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог про стягнення штрафу відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.3. Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору поставки №1 від 03.08.2018 і не поставив одиницю товару на суму 1 070 400,00 грн, отже вимоги позивача про застосування до відповідача, який прострочив виконання зобов`язання, передбаченого договором штрафу у розмірі 25 % від загальної ціни договору є правомірними. Проте з урахування заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зменшив розмір штрафу на 90% до 60 457,50 грн (від 604 575,00 грн - заявленого в позові розміру штрафу), з підстав його неспіврозмірності з тими наслідками, які настали в результаті порушення умов договору і з урахуванням того, що недопоставлена одиниця продукції становить одну дев`яту від загального об`єму продукції, яка мала бути поставлена. У задоволенні решти позову відмовлено з посиланням на недоведеність позивачем отримання ним товару неналежної якості. Щодо витрат на правничу допомогу суд першої інстанції вирішив, що заявлена позивачем сума у 49 177,60 грн є завищеною, не відповідає критеріям розумності та співмірності, тому обґрунтованою сумою є 15 000,00 грн.
2.4. Апеляційний суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, виходив з того, що договором не встановлено відповідальності постачальника у вигляді штрафу у розмірі 25% від загальної ціни договору за несвоєчасну поставку продукції з порушенням її кількості, яка не оплачена покупцем. Суд дійшов висновку, що до спірних відносин слід застосувати ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, згідно з якою слід стягнути з відповідача 7% вартості товарів, що прострочені, а саме 74 928,00 грн (7% від 1 070 400,00 грн). Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції апеляційний суд зазначив, що з урахуванням обсягу виконаних робіт та часткового задоволення позову, заявлені у розмірі 49 177,60 грн витрати позивача підлягають стягненню в сумі 5 025,95 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. В скарзі позивач просить з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, скасувати прийняті у справі судові рішення в частині стягнення штрафу та розподілу судових витрат, і винести в цій частині нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 604 575,00 грн та понесені судові витрати, а саме судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 9 068,63 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 13 602,94 грн та за подання касаційної скарги в сумі 18 137,26 грн, та витрати на правничу допомогу в розмірі 98 355,20 грн.
2.2. Скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції вірно застосував положення договору поставки, проте неправомірно і безпідставно зменшив заявлений до стягнення штраф, апеляційний суд незаконно до спірних правовідносин застосував положення ст.231 Господарського кодексу України, надавши їм перевагу над умовами договору. Щодо судових витрат суд першої інстанції зменшив суму відшкодування витрат на правничу допомогу, хоча в матеріалах справи відсутнє клопотання про зменшення таких витрат і докази їх неспівмірності, а апеляційний суд не провів всупереч вимог процесуального закону новий розподіл судових витрат при частковому скасуванні рішення суду першої інстанції та винесенні нового в цій частині.
4. Мотивувальна частина
4.1. Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого господарського суду в оскарженій у касаційному порядку частині виходив із того, що виходячи з умов договору поставки №1 (договір) від 03.08.2018, укладеного між сторонами, позивач як покупець має право на застосування штрафних санкції у розмірі 25% від загальної ціни договору у разі, якщо ним попередньо оплачений товар і прострочення у поставці становить більше 14 днів. Натомість договором не встановлено відповідальності постачальника у вигляді штрафу у розмірі 25% від загальної ціни договору за несвоєчасну поставку продукції з порушенням її кількості, яка не оплачена покупцем.
При цьому судова колегія апеляційного суду дійшла висновку, що за наслідками порушеного відповідачем зобов`язання щодо поставки до нього слід застосувати штраф, передбачений положеннями ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
4.2. Однак із такими висновками апеляційного суду не можна погодитися виходячи з огляду на наступне.
Позов у даній справі про стягнення штрафу обґрунтований позивачем умовами договору поставки, сума штрафу розрахована також відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1). У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2).
Сервіси для юристів