ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 907/87/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (судді: Кравчук Н. М., Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2019 (суддя Ушак І. Г.) у справі
за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради
до Приватного підприємства "ГІД"
про визнання укладеним пункту договору,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2019 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "ГІД" (далі - ПП "ГІД"), в якому просив визнати укладеним у такій редакції пункт 14 договору оренди землі від 18.01.2008 (договір оренди землі у новій редакції від 23.11.2017): "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати встановлено цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення".
Позов із посиланням на положення статей 179, 187, 188 Господарського кодексу України, статей 11, 627, 628, 638, 649, 792 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типової форми договору оренди землі" зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 870, обґрунтовано недосягненням між сторонами згоди стосовно викладення пункту 14 спірного договору щодо відповідальності орендаря за порушення строків внесення орендної плати у виді стягнення штрафу у редакції, запропонованій позивачем.
1.2. У відзиві на позов ПП "ГІД" просило відмовити у його задоволенні, зазначило про необґрунтованість і незаконність позовних вимог, зокрема акцентувало, що за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 870, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типової форми договору оренди землі", не вимагається приведення раніше укладених договорів оренди землі у відповідність до нових вимог, які застосовуються до типової форми договору оренди землі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019, у позові відмовлено.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги необґрунтованими та дійшов висновку, що правових підстав для задоволення позову у цьому випадку немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень Департамент міського господарства Ужгородської міської ради вважає невідповідність змісту оскаржених судових рішень вимогам матеріального права та вважає, що додаткова угода від 11.01.2019 до договору оренди землі від 18.01.2008 є новим договором оренди землі, оскільки договірні відносини між сторонами було припинено, тому позивач правомірно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2017 № 890 при підготовці проєкту додаткової угоди від 11.01.2019, зокрема щодо відповідальності за невнесення орендної плати у визначені у договорі строки у виді штрафу. Скаржник також не погоджується із висновком судів про недоведеність підстав для внесення спірних змін до договору згідно зі статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.
3.2. Від ПП "ГІД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач акцентував правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
Сервіси для юристів