ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/156/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Краснова Є. В.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Янчука В. В. (адвокат),
відповідачів - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.08.2022 (суддя Яремчук Ю. О.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 (головуючий - Грязнов В. В., судді Розізнана І. В., Філіпова Т. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед"
до: 1) Немирівської міської ради,
2) Державної інспекції архітектури та містобудування України
про визнання права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (далі - ТОВ "ЛВН Лімітед", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Немирівської міської ради (далі - Немирівська міськрада, Міськрада, відповідач-1) і Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - Держінспекція архітектури та містобудування України, Інспекція, ДІАМ України, відповідач-2) про визнання права власності на самочинно збудовану допоміжну будівлю, розташовану на земельній ділянці, кадастровий номер 0523010100:01:005:0666, яка знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Немирів, вул. Українська, 14 (далі - об`єкт самочинного будівництва, спірний об`єкт, спірна будівля), з посиланням на положення статті 16, частини 3 статті 375 і частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позовна заява обґрунтовується тим, що після набуття у власність в лютому 2020 року земельної ділянки, кадастровий номер 0523010100:01:005:0666, Товариством було виявлено спірну будівлю, яку було збудовано у 2006 році Дочірнім підприємством "Алко Інвест Україна" (далі - ДП "Алко Інвест Україна"), внаслідок реорганізації якого його правонаступником є ТОВ "ЛВН Лімітед". Спірний об`єкт не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та стосовно цього нерухомого майна немає дозвільних документів на виконання будівельних робіт і введення його в експлуатацію, а за результатами звернень до відповідачів питання щодо введення спірної будівлі в експлуатацію залишилося невирішеним.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.08.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15, 16, 321, 328, 375, 376, 392 ЦК України, статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 26, 27, 29- 31, 34, 37, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 13, 45, 73, 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) будівництво спірного об`єкта проводилося без отримання належного на початок будівельних робіт дозволу, без розробленої та затвердженої належним чином проектної документації на будівництво, спірна будівля не введена в експлуатацію у встановленому порядку та є самочинно збудованою; 2) об`єкт самочинного будівництва споруджено в 2006 році, тобто до моменту виникнення в позивача права власності на земельну ділянку, на якій він знаходиться, що, в свою чергу, виключає факт будівництва спірного об`єкта Товариством; 3) немає передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятий в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц).
При цьому апеляційний суд додатково зазначив, що: 1) спірне нерухоме майно є об`єктом незавершеного будівництва, а не самочинно збудованим об`єктом; 2) за позовом про визнання права власності на будівлю чи споруду, право на яку ні за ким не зареєстровано, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля чи споруда розташована (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18), в зв`язку з чим відповідачем може бути лише Товариство як власник земельної ділянки під об`єктом нерухомості; 3) оскільки жоден із зазначених в позовній заяві відповідачів не порушив прав позивача (Міськрада визнає позов Товариства та немає доказів про невизнання Інспекцією прав позивача або наявності її претензій на спірний об`єкт чи земельну ділянку), тобто відсутні докази щодо невизнання чи оспорювання відповідачами прав ТОВ "ЛВН Лімітед", то позов подано до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові, поданому до них (такий висновок викладено в пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц); 4) доданий до позовної заяви звіт від 11.05.2021 про проведення технічного обстеження несучих конструктивних елементів та на відповідність архітектурним і пожежним нормам допоміжної будівлі на території існуючого заводу ТОВ "ЛВН Лімітед" по вул. Українській, 14 в м. Немирові Вінницької обл. (далі - звіт від 11.05.2021) не є належним доказом, позаяк не відповідає вимогам процесуального закону (статті 98 ГПК України) щодо експертного висновку, а саме в частині зазначення відомостей щодо попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок; 5) матеріали справи не містять скарг до ДІАМ України або до суду з приводу неправомірного повернення позивачу декларації про прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, а наразі для позивача немає об`єктивних перешкод оспорити у встановленому порядку відмову Інспекції прийняти в експлуатацію спірний об`єкт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ЛВН Лімітед" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи, що: 1) суди не врахували висновків щодо застосування положень частини 3 статті 331 та статті 376 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, від 24.11.2021 у справі № 906/495/20 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 369/14226/18, оскільки спірну будівлю збудовано без документа, який дає право виконувати будівельні роботи (тобто з порушенням вимог нормативно-правових актів), отже, вона є самочинно збудованим об`єктом, а не є об`єктом незавершеного будівництва, та на допоміжну будівлю може бути визнано право власності за рішенням суду виключно на підставі статті 376 ЦК України; 2) правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17 та від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, не підлягають застосуванню до спірних відносин за участю Товариства, оскільки позовні вимоги в зазначених справах обґрунтовуються статтею 392 ЦК України, за змістом якої рішення суду про визнання права власності не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює таке право. Натомість до спірних відносин за участю Товариства підлягають застосуванню правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 24.11.2021 у справі № 906/495/20, від 11.02.2022 у справі № 369/14226/18, згідно з якими передбачено набуття права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна виключно способами, визначеними статтею 376 ЦК України; 3) суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши ту обставину, що спірну будівлю збудовано без документа, який дає право виконувати будівельні роботи (тобто з порушенням вимог нормативно-правових актів), що однозначно свідчить про те, що така будівля є самочинним будівництвом, дійшли помилкового висновку, що спірна будівля є "об`єктом незавершеного будівництва", стосовно якої неможливе звернення до суду з вимогою про визнання права власності, в зв`язку з чим не застосували норму частини 5 статті 376 ЦК України, яка підлягала застосуванню до спірних відносин; 4) Немирівська міськрада та Держінспекція архітектури та містобудування України є належними відповідачами в справі, оскільки про оспорювання або невизнання права власності позивача свідчать обставини повернення Інспекцією декларації на доопрацювання та ненадання Відділом містобудування та архітектури Немирівської міськради містобудівних умов та обмежень, що виключають можливість заповнення та подання Товариством до ДІАМ України декларації про готовність до експлуатації спірного об`єкта за формою, наведеною в додатку 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461), позаяк саме через вказані рішення та дії відповідачів виникла невизначеність щодо прав Товариства і таку невизначеність може бути усунено виключно шляхом визнання права власності ТОВ "ЛВН Лімітед" на допоміжну будівлю за рішенням суду, що дозволить ввести спірний об`єкт в експлуатацію шляхом подання Товариством до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність до експлуатації за формою, наведеною в додатку 5 до Порядку № 461; 5) звіт від 11.05.2021 не є висновком експерта в розумінні статті 98 ГПК України, оскільки складений за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель та споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 (далі - Порядок № 158), з метою підтвердження умов відповідності спірної будівлі вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил (частина 3 статті 375 ЦК України), а тому є належним доказом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
Сервіси для юристів