ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 923/588/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.)
за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України
до Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсними свідоцтв про право власності,
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-2) просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 06.12.2011 № 181 "Про оформлення та видачу свідоцтв про право приватної власності на комплекс нежитлових будівель та споруд", а також визнати недійсними та скасувати відповідні свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування та відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно, є незаконними, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.12.2018 (суддя Закурін М.К.) позов задоволено.
Не погоджуючись з наведеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі-відповідач-2) звернулося з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції та просило скасувати вказане рішення суду і прийняти нове, яким в позові відмовити, а також просило поновити строк на апеляційне оскарження цього рішення суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу відповідача-2 залишено без руху з тих підстав, що заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору та не зазначено підстав для звільнення від його сплати, та встановлено відповідачу-2 семиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення вказаного недоліку з одночасним наданням суду доказів сплати судового збору у відповідному розмірі та надсиланням (з описом вкладення) учасникам справи доказів його сплати.
Оскарженою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 апеляційну скаргу з додатками, а також заявою про усунення недоліків та доданих до неї матеріалів, повернуто відповідачу-2.
У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати вище вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду зі стадії прийняття апеляційної скарги, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач-2 посилався на те, що приписи Господарського процесуального кодексу України не покладають на заявника апеляційної скарги обов`язку щодо додання до апеляційної скарги доказів надсилання іншим учасникам справи доказів сплати судового збору, тому вимога суду апеляційної інстанції з цього приводу є незаконною, оскільки це не передбачено статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, що виключало правові підстави для повернення апеляційної скарги заявнику.
У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Херсонської області просить залишити без змін оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що її винесено судом апеляційної інстанції у відповідності до норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Повертаючи оскарженою ухвалою апеляційну скаргу заявника, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що відповідачем-2 не усунуто у повному обсязі недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 29.01.2019, а саме не надано доказів надсилання учасникам справи доказів сплати судового збору.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на таке.
Пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Частиною другою статті 260 наведеного Кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною першою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 174 зазначеного Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно частини четвертої статті 174 зазначеного Кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Сервіси для юристів