ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 904/2403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської міської ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 (суддя Колісник І. І.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 (головуючий суддя Дармін М. О., судді Подобєд І. М., Кощеєв І. М.)
у справі № 904/2403/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н"
до Нікопольської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VI
(уповноважені представники учасників справи у судове засідання не з`явились)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" (далі - ТОВ "Апекс Н", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням поданих уточнень, просило суд:
- визнати недійсним пункт 3 рішення Нікопольської міської ради (далі - Нікопольська міськрада) від 27.03.2015 № 32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі";
- визнати недійсним пункт 9 договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 81а у м. Нікополі Дніпропетровської області від 15.07.2015 (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024), зареєстрованого 15.09.2015 за № 24418989, у частині визначення розміру орендної ставки;
- з моменту набрання рішенням законної сили визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 81а у м. Нікополі Дніпропетровської області від 15.07.2015 (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024), зареєстрованого 15.09.2015 за № 24418989, у редакції, зміст якої наведено у прохальній частині позову і згідно з якою розмір орендної плати становить 3 % чинної нормативної грошової оцінки земель м. Нікополя на рік з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації.
2. Позовні вимоги аргументовано тим, що спірні пункти рішення Нікопольської міської ради і договору оренди, укладеного між сторонами, не відповідають положенням Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" і Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки встановлений для позивача розмір ставки орендної плати відрізняється (є більшим) від розміру ставок за користування земельними ділянками з аналогічним цільовим (функціональним) призначенням, відведеними відповідачем іншим орендарям, такий розмір становив для них 3 % чинної нормативної грошової оцінки землі.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
4. Аргументуючи судові рішення, суди виходили із того, що аналіз положень чинних законодавчих актів, обставин справи і змісту пункту 3 оскаржуваного рішення Нікопольської міськради дає підстави вважати, що приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв у межах законодавчо наданих повноважень та у належний спосіб; позивач не довів, що спірний пункт рішення Нікопольської міськради має дискримінаційний характер саме по відношенню до ТОВ "Апекс Н"; вимоги щодо визнання недійсним пункту договору оренди і визнання укладеною додаткової угоди до цього правочину мають похідний характер, їх задоволення залежить від задоволення основної вимоги (визнання недійсним пункту рішення Нікопольської міськради), у задоволенні якої суд відмовив.
5. Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міськради від 27.03.2015 № 32-60/VI, справу № 904/2403/18 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що, вдавшись до з`ясування дотримання органом місцевого самоврядування порядку формування орендної плати, визначеного Податковим кодексом України, суди попередніх інстанцій не розглянули спір, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову, зокрема щодо порушення (дотримання) Нікопольською міськрадою конкурентного законодавства під час встановлення ставки орендної плати позивачеві.
7. Щодо позовних вимог про визнання недійсним пункту договору оренди і визнання додаткової угоди укладеною Верховний Суд зазначив, що визначення розміру орендної плати є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, який (розмір) має затверджуватися рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку. Відповідно до чинного законодавства України суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про умови договору оренди; до компетенції судів віднесено розгляд вимог виключно про спонукання розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення.
Сервіси для юристів