Ухвала КГС ВП від 21.05.2018 року у справі №916/2024/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2024/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

представник позивача -Гуленко Ю.М., Жигулін Ю.М.

відповідачі - (1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті", (2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат"

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Діброви Г.І. - головуючого, Принцевської Н.М., Ярош А.І. від 25 травня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними: укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, тристороннього договору від 26.12.2014 між позивачем та відповідачами про заміну сторони та договору від 06.01.2015 про внесення змін до договору від 21.11.2014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не є фінансовими установами, а тому не могли бути стороною договору від 21.11.2014, який за своїм змістом є договором факторингу; договір від 21.11.2011 є удаваним правочином, оскільки при його укладенні позивач не мав на меті реального отримання коштів (фінансування); спірний правочин направлений виключно на неправомірне заволодіння активами позивача, що порушує інтереси інших кредиторів банку - суспільства та держави, а отже свідчить про нікчемність правочину в силу статей 228, 235 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року позов задоволений повністю. Визнано недійсними: (1) укладений між позивачем та відповідачем-2 договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014; (2) тристоронній договір між позивачем та відповідачами про заміну сторони у зобов'язанні від 26.12.2014; (3) договір між позивачем та відповідачем-1 від 06.01.2015 про внесення змін до договору від 21.11.2014.

4. Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2014 між ПАТ "Імексбанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фрегат" (новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги кредитного портфеля в загальній сумі 312 237 465,66 грн., за що відповідач-2 зобов'язався заплатити позивачу винагороду в сумі 28 260 000 грн. 26.12.2014 між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" та ТОВ "Компанія Дасті" укладений договір про внесення змін до вказаного договору від 21.11.2014, за яким новим кредитором за договором про відступлення прав вимоги стало ТОВ "Компанія Дасті". Договором від 06.01.2015, укладеним між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Компанія Дасті", внесено зміни в договір від 21.11.2014 щодо переліку кредитних договорів та зменшення обсягу відступлених вимог до суми 307 953 215,96 грн.

5. Суд першої інстанції, з посиланням на статті 203, 215, 1054 Цивільного кодексу України виходив того, що спірний договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014 є договором факторингу, кредитором (фактором) з яким в силу прямої норми законодавства може бути виключно фінансова установа, якою ні відповідач-1, ні відповідач-2 не являються, тобто не мають відповідного обсягу цивільної дієздатності на укладення такого правочину. Спірний договір є удаваним правочином, оскільки позивач при його укладенні не мав на меті отримання грошових коштів від відповідачів, а його метою було виключно виведення активів із банківської установи.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 травня 2018 року рішення Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

7. Суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ "Імексбанк" з 27.05.2015 перебуває в процедурі ліквідації і позов у даній справі від імені ПАТ "Імексбанк" заявлено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд). У той же час у силу статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заявляти позови від імені неплатоспроможного банку має право Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй таких повноважень. Відповідним рішенням виконавчої дирекції Фонду уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" було призначено Матвієнко А.А., який і виконує функції керівника такого неплатоспроможного банку. У зв'язку з чим до моменту відкликання Фондом відповідних повноважень саме уповноважена особа одноосібно виконує функції органів управління неплатоспроможного банку (позивача) з правом у тому числі заявлення позовів від його імені. Отже, за умови чинності повноважень уповноваженої особи Фонд безпосередньо, як юридична особа, не має права на звернення до суду з позовом в інтересах ПАТ "Імексбанк".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із указаною постановою, Фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи