ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/6046/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - 7 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області
представник позивача - Кіорчев Д. Є.
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал"
представник відповідача - Омельчук О. В., Карпович А. Р., Яценко О. В.
прокурор - Савицька О. В.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 (Суддя Мудрий С. М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 (Головуючий суддя - Буравльов С. І., судді Андрієнко В. В., Власов Ю. Л.) у справі за позовом 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" за участю Прокуратури Київської області про стягнення 17097161,40 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
2. 01.04.2016 7 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - Позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення 17097161,40 грн.
Позовна заява мотивована тим, що на виконання умов Договору № 54 від 02.12.2015 (далі - Договір), за яким Відповідач був зобов'язаний передати у власність Позивача автомобіль спеціального призначення, Позивач сплатив 10.12.2015 вартість автомобіля. Однак, враховуючи, що його поставка у встановлений Договором строку а саме до 31.12.2015, не відбулась, 12.01.2016 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій. Станом на 21.03.2016 відповіді на вказану претензію Позивач не отримав, у зв'язку з чим надіслав Відповідачу вимогу про повернення коштів попередньої оплати, відповіді на яку також не одержав.
2. 25.03.2017 Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Відповідача 5794492,50 грн., з яких 409023,00 грн. - 0,1% пеня за порушення строків виконання зобов'язання у період з 01.01.2016 по 30.01.2016; 954387,00 грн. - 7 % штрафу за порушення строків виконання зобов'язання у період з 31.01.2016 по 20.11.2016; 4431082,50 грн. - 0,1 % пеня за користування коштами у період з 01.01.2016 по 20.11.2016.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. 14.11.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню в розмірі 409023,00 грн., штраф в розмірі 954387,00 грн., пеню за користування коштами в розмірі 2495040,30 грн., в іншій частині позову відмовити. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018.
Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що, з урахуванням тієї обставини, що Відповідачем не було поставлено товар в установлені Договором строки, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 409023,00 грн. та штрафу у розмірі 954387,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, нараховану на підставі пункту 9.4 Договору, суди дійшли висновку про те, що ця сума нарахована за період, що перевищує, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), тому частково задовольнили позовні вимоги в цій частині на суму 2495040,30 грн. Також суди дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, тому у задоволення клопотанні Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 95 % відмовили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. 14.03.18 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 в частині стягнення пені та штрафу в частині стягнення пені за користування коштами у розмірі 2495040,30 грн., постановити нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.
5. 14.04.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Вимогу в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Позивач Відповідачу не направляв, а сам факт подання позовної заяви про повернення попередньої оплати не є вимогою про повернення коштів, що підтверджується і роз'ясненнями, викладеними у пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013. Враховуючи положення статті 546 ЦК України, застосування пені як виду забезпечення зобов'язання, яке не виникло, є безпідставним, оскільки сам факт користування грошовими коштами за умови відсутності вимоги Позивача про їх повернення та відсутності можливості самостійного повернення, не створює правопорушення, оскільки Відповідач був позбавлений можливості припинення порушення шляхом повернення грошових коштів.
7. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи вимогу про стягнення пені з підстав, передбачених пунктом 9.4 Договору, неправильно застосували норму статті 546 ЦК України, чим порушили статтю 61 Конституції України.
8. До спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини 3 статті 693 ЦК України, оскільки безпідставним є ототожнення процентів та пені, які мають різну правову природу.
Сервіси для юристів