ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 906/374/17
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
представник позивача - Гачак І. О.
відповідач - Державне підприємство "Городницьке лісове господарство"
представник відповідача - не з'явився
третя особа - Закарпатська митниця ДФС
представник третьої особи - не з'явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.07.2017 (Суддя Машевська О. П.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 (головуючий суддя - Саврій В. А., судді Тимошенко О. М., Дужич С. П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Закарпатської митниці ДФС про стягнення 1149823,72 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
1. 25.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" (далі - Відповідач), третя особа - Закарпатська митниця ДФС (далі - Третя особа), про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 1149823,72 грн.
Позовна заява мотивована тим, що у травні 2016 року Відповідачем відправлено зі станції Ногоград-Волинський Південно-Західної залізниці вагони № 60021797, 65487985, 66713983, 65399479, 68804558 з вантажем "деревина паливна", відправки № 493890, 497438, 497933, 499186, 401356. Вказані вагони простоювали на станціях Львівської залізниці до 27.10.2016. Під час здійснення працівниками Третьої особи митного оформлення вантажу, що перевозився в цих вагонах, Позивач на виконання заявок Третьої особи здійснював їх переміщення із ст. Батьово на ст. Чоп для митного догляду, здійснював зважування вантажу у цих вагонах, 20.10.2016 вагони було відправлено до ст. Чоп для вивантаження вантажу через складання протоколу про порушення митних правил. Таким чином, на підставі статей 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне вантажне сполучення (далі - Угода), статей 218, 338 Митного кодексу України (далі - МК України) Позивачу в будь-якому випадку повинні бути відшкодовані витрати, пов'язані із здійсненням розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. 12.07.2017 Господарський суд Житомирської області вирішив позов задовольнити. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 1149823,72 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів. Відстрочити виконання рішення суду до 31.10.2017. Вказане рішення залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2017.
Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що дії відділу митного оформлення № 4 (Батаєво) митного поста "Залізничний" щодо зупинки вагонів Відповідача є митними формальностями, відповідно до пункту 29 частини 1 статті 4 МК України, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин. Дії повноважних осіб Третьої особи щодо надання вказівок залізниці з маневрування складом поїздів з однієї станції на іншу, з метою вчинення дій, необхідних для митного огляду товарів поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України. Тому стягнення коштів за користування вагонами, зберігання вантажу, виконання маневрування, огляду/переогляду вантажу та іншої роботи можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди вантажовласника на вчинення таких дій, а й у інших випадках, передбачених законом, у тому числі у випадку проведення митного контролю та митного оформлення товарів. Суди дійшли висновку про підставність заявлених позовних вимог, що підтверджені наявними в матеріалах справи доказами щодо розміру додаткових витрат залізниці через затримку вагонів для проведення митного огляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. 28.11.2017 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 12.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. 19.03.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги жодного доводу, аргументу та доказу Відповідача, оскільки не наведено будь-яких мотивів щодо їх відхилення або ж спростування у визначений законом спосіб, що свідчить про повне ігнорування судами доречних аргументів Відповідача та є порушенням норм процесуального права, а саме частини 1 статті 43, частини 1 статті 47, частини 2 статті 82, пунктів 2, 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до неповного з'ясування всіх фактичних обставин справи, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" щодо ігнорування судами доречних аргументів сторони - Відповідача.
6. Судами встановлено, що в даному конкретному випадку митний контроль здійснено на підставі статей 338, 325 МК України та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 467 від 23.05.2012, що вбачається з тексту заявок митниці, а відтак до спірних правовідносин мали застосовуватися норми статей 325, 338 МК України, які й регулювали проведення дій та операцій Позивачем, у зв'язку з чим і пред'явлено позов до суду.
7. В цьому випадку стаття 218 МК України регулює питання, хто має платити за проведені Позивачем відповідні операції, її дія та застосування вичерпується моментом (періодом) проведення цих операцій і не розповсюджується на відшкодування чи оплату уже проведених Залізницею за свій рахунок операцій, адже потім, після проведення залізницею за свій рахунок відповідних операцій, у неї виникає право вимоги на оплату чи відшкодування уже проведених за свій рахунок та/або понесених нею витрат за проведення відповідних операцій. Оскільки судами встановлено, що залізницею уже проведені відповідні операції, слід застосовувати норми частин 1, 2 статті 325, частини 5 статті 338 МК України, а саме витрати на проведення митних операцій, за якими огляд (переогляд) товарів відшкодовується органом, з ініціативи якого вони проводилися; у разі невиявлення в результаті проведення операцій порушення законодавства України і у разі невиявлення в результаті проведення огляду (переогляду) факту незаконного переміщення товарів, то повністю виключається (не передбачено чинним законодавством) відшкодування власником товару (вантажовідправником) витрат на уже проведені за свій рахунок залізницею операцій огляду (переогляду). У зв'язку з наведеним прийняті у справі судові рішення є незаконним та підлягають скасуванню, оскільки при їх прийнятті неправильно застосовано до фактично встановлених обставин спірних правовідносин норми статті 218 МК України, замість тих, які мали бути застосовані, а саме частина 2 статті 325 та частина 5 статті 338 МК України.
8. Суди попередніх інстанцій не обґрунтували належними та допустимими доказами, а саме не перевірили належним чином дотримання Позивачем Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила) за відсутності наказу по затримку залізничних вагонів Відповідача, відомість плати за користування вагонами, пам'ятки про подавання/збирання вагонів, накопичувальних карток; повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, акт про затримку вагонів; доказів щодо як самого повідомлення, так і доказів про повідомлення Відповідача про затримку залізничних вагонів, а також не надано розрахунок плати за користування за кожний вагон, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та акти загальної форми, які б були також підписані і представником вантажовласника, як це вимагають Правила, тому оскаржувані судові рішення є незаконним та необґрунтованими без оцінки належних доказів як того вимагають норми статей 33, 34 ГПК України.
9. Враховуючи вимоги статті 34 ГПК України, акти загальної форми, надані Позивачем, не можуть вважатися допустимим доказом, що підтверджує затримку вагонів та вимоги Позивача про стягнення суми за користування вагонами. Суд на підтвердження або спростування доводів вантажовідправника щодо відсутності його вини у затримці вагонів не навів правової оцінки долученим до матеріалів справи актам загальної форми щодо їх непідписання зі сторони Відповідача, відповідно до вимог частини 2 статті 34 ГПК України на предмет належності та допустимості доказів, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
10. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не здійснили повного та всебічного дослідження доказів на підтвердження фактів щодо проведення Позивачем маневрових робіт, робіт із затримки та зберігання вантажу, так і підстав для їх проведення, Позивач не довів самих причин затримки вагонів Відповідача, які безпосередньо залежать від вантажовласника, внаслідок чого були ухвалені незаконні рішення.
11. Зберігання товару Відповідача проводилось з моменту фактичного затримання вагонів, що є порушенням статті 46 Статуту залізниць України, однак в даному випадку затримка вагонів сталася не з вини Позивача, митні органи не виявили жодних порушень при догляді та зважуванні вантажу, митне оформлення відбулося до відправки вантажу, а тому відсутні підстави для стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів.
Сервіси для юристів