ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 923/566/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча компанія"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 (суддя Соловйов К. В.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (Діброва Г. І. - головуючий, судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.) у справі
за позовом Іноземного підприємства "СЖС Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча компанія"
про стягнення 286 252,40 грн.
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Іноземне підприємство "СЖС Україна" (далі - ІП "СЖС Україна") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча компанія" (далі - ТОВ "Українська продовольча компанія"), в якій просило суд стягнути з відповідача на користь ІП "СЖС Україна" заборгованість за надані послуги з урахуванням індексу інфляції у сумі 218 462,69 грн, пеню у сумі 54 181,11 грн і 3 % річних у сумі 13 608,60 грн, а також відшкодувати позивачеві за рахунок відповідача судові витрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Українська продовольча компанія" всупереч укладеному між сторонами договору надання послуг від 02.12.2013 № AGRI/111-2013 (далі - договір) у передбачені у договорі строки не оплатило наданих позивачем у 2016 році послуг, через що у ІП "СЖС Україна" в силу закону та умов договору виникло право на нарахування заявлених до стягнення грошових сум, 3 % річних, інфляційного збільшення заборгованості та пені.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Українська продовольча компанія" зауважило, що товариством не прийнято виконання послуг ІП "СЖС Україна", позивач (поряд з цим) не оформив належним чином актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків відповідно до актів та не вручив (надіслав) належним чином зазначених первинних бухгалтерських документів відповідачеві, що позбавляє виконавця за договором можливості вимагати оплати неузгоджених із замовником послуг, а у відповідача, в свою чергу, не виникає обов`язку оплачувати такі послуги. Крім цього, ідентифікувати тотожність та автентичність наданих ІП "СЖС Україна" як доказ у справі, скріншотів листування, що велося у 2016 році електронною поштою, на теперішній час не можливо. Поряд із цим згідно з доданими ІП "СЖС Україна" як доказ у справі, скріншот електронних листів рахунки та акти за операціями щодо надання послуг корегувалися.
Крім цього, у зазначеному відзиві на позовну заяву викладено заяву товариства про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог, арґументовану тим, що відповідно до коносаментів, наданих позивачем, послуги було надано у період із 01.06.2016 по 06.06.2016. Відповідно до розділу 4 договору виконавець виставляє замовникові рахунок на оплату протягом п`яти робочих днів після надання послуг (закінчення) робіт. Зважаючи на надані позивачем коносаменти, ІП "СЖС Україна" закінчило надавати послуги відповідачеві 06.06.2016, кінцевою датою виставлення рахунків за договором є 13.06.2016. Станом на 24.07.2019 відповідач не отримав від позивача ні рахунків, ні актів виконаних робіт (наданих послуг), позивач не вживав жодних заходів щодо листування або ведення переговорів про стягнення заборгованості, хочу моменту надання послуг позивачем минуло більше трьох років, рахуючи з 06.06.2016 по 06.06.2019. Позивач у зазначений період не звернувся з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, чим порушив строки давності для звернення з позовом.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 у справі № 923/566/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Українська продовольча компанія", на користь ІП "СЖС Україна", 210 192,16 грн заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції, 54 181,11 грн пені, 13 608,60 грн - 3 % річних і 4 169,70 грн компенсації зі сплати судового збору; в іншій частині позов залишено без задоволення.
2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами у справі, проте здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині.
При цьому місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків позовної давності, адже перебіг позовної давності про стягнення з товариства заборгованості за укладеним між сторонами договором, почався з 05.07.2019, оскільки відповідно до абзацу 1 пункту 4 укладеного між сторонами договору замовник повинен оплатити рахунки протягом 10 (десяти) банківських днів із дня виставлення рахунка, відповідач мав оплатити виставлений 16.06.2016 рахунок № 1738/10-ВЕ-16-LOC на суму 103 927,51 грн у строк по 04.07.2016 (з урахуванням святкових днів - Трійці та Дня Конституції України та перенесення робочих днів), а виставлений 29.06.2016 рахунок № 1859/10-ВЕ-16-LOC на суму 47 835,78 грн - по 12.07.2019. Водночас у цьому разі позов було направлено до суду поштою 04.07.2019, тобто у межах загального трирічного строку позовної давності.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 923/566/19, ТОВ "Українська продовольча компанія" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, або направити справу до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.
Скаржник акцентує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідач наданих позивачем послуг не приймав, належним чином оформлених актів немає, рахунки, відповідно до актів, не вручені (не надіслані) належним чином на адресу відповідача, що позбавляє виконавця за договором можливості вимагати оплати не узгоджених із замовником і належним чином виконаних послуг, а у відповідача відповідно, не виникає обов`язку оплатити такі послуги.
Заявник касаційної скарги зауважує, що під час вирішення спору ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги та не надали оцінки строку дії договору, який сторони фактично уклали до 31.12.2013. Жодна зі сторін цього договору не вживала заходів щодо його пролонгації, тому, на думку скаржника, договір припинив свою дію саме 31.12.2013 та не був чинним у 2016 році.
Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що у цьому разі позовна давність не спливла, оскільки доказів надіслання та вручення рахунків позивачем не надано, акти виконаних робіт не підписано сторонами, відповідно, роботи не прийняті відповідачем, тобто позовна давність, на думку скаржника, має обраховуватися з моменту фактичного надання послуг, а саме з 06.06.2016 (згідно з наданими позивачем коносаментами), тому останнім днем звернення до суду було 06.06.2019. Позивач у цей період не звернувся з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, чим порушив строки позовної давності для звернення з позовом, оскільки звернувся із позовною заявою лише 04.07.2019.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ІП "СЖС Україна" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 02.12.2013 між ІП "СЖС Україна" (виконавець) і ТОВ "Українська продовольча компанія" (замовник) укладено договір, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги, обумовлені у додатках до цього договору ("Послуги та розцінки"), у відповідності з цим договором та Загальними умовами надання послуг SGS, копія яких надана Замовнику та які є невід`ємною частиною цього договору.
Сервіси для юристів