ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/738/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Приватного підприємства "Карла Маркса-2" - Литвинця В.М., Серта О.В.,
Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 (у складі колегії суддів: Здоровко Л.М. (головуючий), Плахов О.В., Шутенко І.А.)
та рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 (суддя Левченко П.І.)
у справі за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2"
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про поновлення договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Приватне підприємство "Карла Маркса-2" (далі - ПП "Карла Маркса-2") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою від 07.08.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить суд визнати поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 договір оренди землі, а саме договір б/н від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0006 площею 12, 0601 га.
З посиланням на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі, він більше ніж за місяць до закінчення строку дії договору направив відповідачу лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди, у відповідь на який відповідач повідомив про неможливість його поновлення, пославшись на відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки, чим, на думку позивача, порушив вимоги законодавства. Водночас позивач зазначає про те, що продовжує користуватись земельною ділянкою, сплачує орендну плату, в той час як відповідач ні протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, ні до моменту звернення позивача з позовом до суду не повідомляв орендаря про заперечення у поновленні договору оренди, що свідчить про те, що позивач отримав право на поновлення цього договору на тих самих умовах.
27.09.2017 позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 24.03.2010 (зареєстровано за №1126018759238 від 01.04.2010, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.12.2016 №18177313), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах у запропонованій позивачем редакції.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 відхилена заява позивача про уточнення позовних вимог, розглянуто позовні вимоги в первісній редакції, яка викладена в позовній заяві від 07.08.2017, та у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що: заява позивача про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмету позову, яка подана з порушенням вимог ст. 22 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017); згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" сторонами у місячний строк має бути укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, однак у зв'язку з відсутністю факту укладення сторонами відповідної додаткової угоди правові підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 12.01.2018 ПП "Карла Маркса-2" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; не спростували і не заперечили проти того, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди повідомивши орендодавця більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору шляхом направлення листа-повідомлення із проектом додаткової угоди; не взяли до уваги, що орендодавець не узгоджував із орендарем земельної ділянки істотні умови договору, натомість у порушення ст. 181 ГК України і статті 33 Закону України "Про оренду землі" з надуманих підстав, без належного обґрунтування повідомив про неможливість поновлення договору; саме з вини відповідача не відбулося реалізації переважного права ПП "Карла Маркса-2" на поновлення договору оренди, передбаченого ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; залишили поза увагою, що під час розгляду справи відповідач не заперечував направлення відповіді на лист-повідомлення позивача із порушенням місячного строку, а вимоги відповідача щодо включення у додаткову угоду змінених відсотків з орендної плати, які потім використано як аргумент та підстава для відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, свідчать про зловживання відповідачем своїм монопольним становищем; залишити поза увагою, що лист-повідомлення відповідача від 16.03.2017 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі направлено позивачеві лише 21.03.2017, тобто із порушенням місячного терміну для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди з урахуванням змісту ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; право відмовити орендареві у поновленні договору оренди землі через ненадання ним до листа-повідомлення інших документів, окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутнє.
Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією через свого представника. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2010 між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП "Карла Маркса-2" (орендар) був укладений договір оренди землі (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування за рахунок земель державної власності В'язенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 12, 0601 га, у тому числі 12,0601 га рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Сумська обл., Путивльський район, В'язенська сільська рада.
Сервіси для юристів