Ухвала КГС ВП від 26.02.2018 року у справі №910/12031/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12031/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" про визнання укладеною додаткової угоди,

за участю представників сторін:

від позивача - Барабаш О.В.,

від відповідача - Кузьміна Г.А.

У судовому засіданні 04.05.2018 оголошувалась перерва до 15.05.2018.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 28.12.2011 № 143А та договору оренди вагонів від 24.03.2006 № 142П/ЦВСВ(ВЕ-06.161)ю.

Позивач зазначив, що відповідач ні до моменту закінчення строку дії договору, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, ні після спливу терміну його дії не звертався до позивача із заявою щодо припинення його дії та вимогою про повернення орендованого майна, а тому вважає договір пролонгованим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 (суддя Плотницька Н.Б.) позов задоволено, визнано укладеною додаткову угоду до договору № 143А від 28.11.2011 та договору оренди вагонів № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006.

Задовольняючи позов місцевий суд керуючись приписами статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов висновку, що відповідач продовжував фактичне користування майном і після закінчення строку дії договору, завчасно надіславши заяву про продовження дії договору оренди, при цьому, відповідачем не надано доказів надіслання позивачу заперечень у встановлений чинним законодавством строк щодо продовження терміну дії договору.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у складі: Мартюк А.І., Алданової С.О., Зубець Л.П. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень статей 525, 526, 759, 763, 785 ЦК України, а також невзяттям до уваги, що орендодавець неодноразово звертався до орендаря з вимогою повернути вагони.

Представник ПАТ "Українська залізниця" у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Металургтранс" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. При цьому зазначає про відсутність доказів отримання позивачем вимог орендодавця щодо повернення вагонів.

Представник ТОВ "Металургтранс" у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.