Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №918/169/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/169/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області - Шеремета В.О., дов. №7447/9/17 від 18.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції із господарським судом Рівненської області касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.11.2017

(Суддя - Войтюк В.Р.)

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2017

(Головуючий суддя - Крейбух О.Г.; судді - Павлюк І.Ю., Юрчук М.І.)

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до боржника Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/169/16 про визнання банкрутом Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору, «ОВАС» (Далі - ПП «ОВАС»).

2. Постановою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2017 року, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано банкрутом ПП «ОВАС», відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ващишину О.В.

3. До місцевого господарського суду 06.09.2017 звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (Далі - ГУ ДФС у Рівненській області) із заявою №5242/9/17-00-10-07 від 05.09.2017з грошовими вимогами до банкрута на суму 291 857,37 грн бюджетних платежів станом на 22.08.2017 року, які складаються із заборгованості: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 100 314,00 грн що виникла 29.07.2017 року на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 року №90229053334; по орендній платі з юридичних осіб в сумі 191 543,37 грн що виникли на підставі податкового розрахунку земельного податку від 07.02.2017 року №9011840166 (в сумі 11 522,89 грн за періоди 30.06.2017 та 30.07.2017) та податкової декларації з плати за землю від 07.02.2017 року №9011833897 (в сумі 180 020,48 грн за періоди 30.06.2017 та 30.07.2017 ).

4. Вказану заборгованість заявник обґрунтував, зокрема, положеннями п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56, пп. 14.1.175 п.14 ст.14, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, та підтвердив розрахунком згідно карток особових рахунків боржника, обліковими картками платника податків, довідкою про стан розрахунків з бюджетом, податковими деклараціями.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.11.2017, яку залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі № 918/169/16, серед іншого, у визнанні грошових вимог ГУ ДФС у Рівненській області до Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» в розмірі 291 857,37 грн відмовлено.

6. Судові рішення обґрунтовані тим, що грошові вимоги ГУ ДФС у Рівненській області на суму 291 857,37 грн є вимогами зі сплати податків (обов'язкових платежів), які банкрут ПП «ОВАС» не повинен сплачувати в силу імперативних приписів ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки такі зобов'язання виникли після визнання даного підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. ГУ ДФС у Рівненській області звернулось до Суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій просить скасувати наведені судові рішення у оскаржуваній частині стосовно відхилення його грошових вимог та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимог заявника на суму 291857,37 грн.

8. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник вважає невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права:, зокрема, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство), положень податкового законодавства України.

8.1. Скаржник зазначає, що суди дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ч.5 ст.19 Закону про банкрутство не поширюється на вимоги поточних кредиторів, а поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів;

8.2. ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання;