ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 (суддя Баранов Д.О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (головуючий суддя: Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А.)
за позовом Узинської міської ради
до Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ"
про визнання договору недійсним,
За участю представників:
позивача - Биковець О.І., Каракой Т.В. - представники
відповідача - Маленко О.М. - керівник
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. 26.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Узинської міської ради до Адвокатського об'єднання "Правосвідомість" про визнання недійсним Договору № 30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, укладеного між Узинською міською радою та Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 укладено всупереч вимог ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, позивач зазначав, що в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" укладенню договору не передувала процедура закупівлі, яка є обов'язковою, оскільки сума договору становить 360 000, 00 грн., а замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету.
Позивач вказував, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 поширює свою дію на два бюджетних періоди, а саме 2017 та 2018 роки, що суперечить бюджетному законодавству України, а в планах бюджетних асигнувань Узинської міської ради на 2017 та на 2018 не передбачено видатків за цим договором, що свідчить про укладення договору без відповідних бюджетних призначень всупереч ст.48 Бюджетного кодексу України.
Спірний договір не зареєстрований в органах державного казначейства, що згідно доводів позивача також суперечить ст.48 Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів №39 від 02.03.2012 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".
Позивач наголошував, що умовами договору передбачена стовідсоткова попередня оплата вартості послуг, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".
3. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що твердження позивача щодо того, що сума договору в розмірі 360 000, 00 грн. не відповідає дійсності, адже в п. 10.2. договору передбачений узгоджений сторонами порядок "автоматичної пролонгації" договору, а відтак, на переконання відповідача, строк договору, як відповідно і загальна його сума, залежить виключно від волевиявлення сторін в процесі виконання договору. Та відповідно ціна договору була прописана в замовлені та становить 30 000, 00 грн. в місяць.
Також відповідач вказував на відсутність підстав для застосування норм Бюджетного кодексу та Наказу Міністерства фінансів від 02.03.2012 № 39 "Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" вказуючи про те, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону.
Разом з тим, відповідач зазначив про те, що Порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України, не регулює спірні відносини за договором, а договір не має відповідати положенням даного наказу, оскільки, його дія є обов'язковою для позивача, як органу місцевого самоврядування, який бере участь у бюджетному процесі та бюджетних правовідносинах, в тому числі із органами державного казначейства. На переконання відповідача, саме позивач порушив обов'язкові для нього вимоги щодо не вчинення належних дій з реєстрації договору в органах державного казначейства. Саме такі дії позивача на переконання відповідача, у розрізі спірних правовідносин за договором свідчать про недобросовісність позивача як суб'єкта господарсько-правових відносин, які виникли між сторонами.
Також відповідач вказав, що позивачем у поданій позовні заяві не вказано жодної норми чинного законодавства, яка передбачає право позивача, що порушено відповідачем.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського від 13.12.2018 у справі №910/2197/18, позовні вимоги задоволено.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 15.01.2019 (згідно реєстраційним штампом ВС) Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 910/2197/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
Сервіси для юристів