ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/902/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Роян" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 (головуючий суддя Шутенко І.А., судді Геза Т.Д., Плахов О.В.) у справі № 922/902/18
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Роян"
про стягнення 1 104 525,10 грн,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У квітні 2018 року Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Роян" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 104 525,10 грн за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником нежитлових будівель літ. "К-1", загальною площею 137,8 кв.м, літ. "Ц-1" загальною площею 251,2 кв.м та літ. "Я-1" загальною площею 224,9 кв.м по пров. Сімферопольському, 6 у м. Харкові, та, починаючи з 26.07.2013 і до цього часу використовує земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0,5040 га, яка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за землю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 у позові відмовлено.
2.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 120 Земельного кодексу України, статей 377 та 1212 Цивільного кодексу України вказав, сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна відповідача у справі (користувача земельною ділянкою), не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів Цивільного та Земельного кодексів України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці, з огляду на що дійшов висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту його прав як власника спірних земельних ділянок, шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Місцевий господарський суд вказав, що неодержана орендна плата є упущеною вигодою, яку особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Вирішуючи позовні вимоги у даному спорі, суд першої інстанції, враховуючи приписи статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, вказав, що позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях/бездіяльності відповідача, оскільки відсутні належні та допустимі докази розміру збитків (шкоду), заявлених до стягнення.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роян" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 1 104 525,10 грн.
3.1. Оскаржувана постанова обгрунтована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права. З огляду на установлені у справі обставини, апеляційний суд вказав, що у продавця нежитлової будівлі літ "К-1", літ. "Ц-1" та літ. "Я-1" 26 по пров. Сімферопольському, 6 у м. Харкові речові права на земельну ділянку, на якій розташоване вказане нерухоме майно, були відсутні, внаслідок чого застосувати інститут переходу права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям прав на будівлі є недоречним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Апеляційний господарський суд вказав, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Перевіривши складений та наданий позивачем розрахунок, судом апеляційної інстанції встановлено, що він виконаний з 01.04.2015 по 01.01.2018. При розрахунку взято до уваги розмір земельної ділянки 540 кв м. та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року. Розрахунок виконаний окремо з 01.04.2015 по 31.12.2015 - 154 911,96; з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 295 983,08 грн; 01.01.2017 по 31.12.2017 - 522 904,04; 01.01.2018 по 31.03.2018 - 130 726,02 грн, що разом складає 1 104 525,10 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Роян" (відповідач), подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
5. Судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги не були досліджені усі обставини, у тому числі й ті, що стали підставою для неукладення договору оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ "Компанія "Роян".
5.1. Скаржник зазначає про наявність розбіжностей у розмірі земельної ділянки, яка перебуває у його фактичному користуванні, чого не було досліджено судом апеляційної інстанції.
Сервіси для юристів