ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 911/2587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "КОМФОРТБУД-ЛЮКС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Козир Т.П., судді Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.)
за позовом Приватного підприємства "КОМФОРТБУД-ЛЮКС"
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАБІБІБУД"
2. Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК"
про визнання права власності на земельну ділянку та зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав
за участю:
позивача: Терземан Д.В. (адвокат)
відповідача-2: Антоненко А.В. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "КОМФОРТБУД-ЛЮКС" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАБІБІБУД" (далі-відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК" (далі-відповідач-2) згідно якого просило визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,200 га, кадастровий номер 3222485501:01:010:0072, по вулиці Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області (далі-земельна ділянка) та зобов`язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку за позивачем.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору позивач придбав у відповідача-1 земельну ділянку, проте коли він звернувся для реєстрації права власності на неї, йому було відмовлено з посиланням на те, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за відповідачем-2.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2019 (суддя Кошик А.Ю.), позов задоволено.
2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що позивач набув право власності на земельну ділянку у відповідності до законодавства, що діяло до 01.01.2013, що надає йому право після цієї дати його зареєструвати, а відповідач-1 втративши право власності на земельну ділянку приховав це від відповідача-2 та суду. При цьому суд визнав поважність причин пропуску строку позовної давності та захистив порушене право позивача.
2.3. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не набув право власності на земельну ділянку, оскільки не довів реєстрації права на неї у розумний строк після вчинення нотаріусом напису про перехід права власності на підставі відповідного договору на Державному акті на право власності на земельну ділянку. При цьому суд вказав на те, що позивач не навів жодних фактів, які свідчать про перехід права власності до нього на земельну ділянку після прийняття господарським судом ухвали від 20.10.2014 у справі № 43/172-28/355-б. Також апеляційний суд зазначив, оскільки права позивача не порушені, клопотання відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишається без задоволення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: апеляційний суд помилково послався на ухвалу суду від 20.10.2014 у справі № 43/172-28/355-б, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки 07.10.2009 був зареєстрований в Музичанській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області, а нотаріусом були зроблені відмітки про перехід права власності на земельну ділянку до позивача; відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 не була завершена процедура реєстрації права власності на земельну ділянку; відсутність реєстрації не може позбавити права власності позивача на земельну ділянку згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі № 916/2876/16; він є добросовісним набувачем земельної ділянки та апеляційний суд не врахував усіх аргументів позивача, що згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 912/3353/16, є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Сервіси для юристів