ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/8549/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
за участю представників:
Генеральної прокуратури України - Насадчук Ж.Д.,
позивача - не з'явився,
відповідача-1 - Сірооченко А.В.,
відповідача-2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мар'янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 (Широбокова Л.П., Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 (Суховаров А.В.) у справі № 904/8549/17
за позовом Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до 1) Мар'янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор" про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Позивач) з позовом до Мар'янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор" (далі - Відповідач-2) про: 1) визнання недійсним договору про спільну діяльність №31-1 від 04.10.2011 та додаткових угод до нього від 10.04.2014, від 22.12.2015; 2) зобов'язання Відповідача-2 звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 60,0 га, кадастровий номер 1223855100:01:001:7165.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір не відповідає вимогам статей 31, 92, 93, 96 ЗК України, статтям 1130-1132 ЦК України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки надана Відповідачу-1 в постійне користування для учбово - дослідного господарства земельна ділянка державної форми власності, надана Відповідачу-2 для ведення сільгоспвиробництва з метою отримання прибутку; умови спірного договору свідчать, що сторони фактично уклали договір оренди землі, що суперечить чинному законодавству та цілям, для яких надана земельна ділянка Відповідачу-1.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що оспорюваний правочин не спрямований на настання обумовлених ним наслідків та укладений всупереч приписам статей 92, 95, 96 ЗК України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 залишено без змін з тих же підстав.
Відповідач-1 подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволення позову відмовити в повному обсязі.
В касаційній скарзі Відповідач-1 не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях посилаючись на те, що: 1) надана Прокурором ксерокопія договору та додаткових угод до нього не є допустимим та достовірним доказом, оскільки не доведено, що Прокурором отримано ці документи в порядку, передбаченому законом від Відповідачів та не доведено обставин, за яких Прокурором взагалі отримані ці ксерокопії; 2) висновок суду апеляційної інстанції, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту, ґрунтується на ксерокопії Державного акту на право користування землею №097060, проте на час видачі акту такої форми власності, як комунальна не існувало; 3) на момент виникнення спірних правовідносин (04.10.2011) погодження на укладення спірного договору з Позивачем було неможливе з огляду на дату створення цього органу - 12.06.2015; 3) судами не було залучено до участі у справі Відділ освіти Новомосковської районної державної адміністрації, якою також підписано ксерокопії наданих Прокурором додаткових угод до спірного договору; 4) суди дійшли хибного висновку, що земельна ділянка передавалась в користування Відповідачу-2, оскільки земля не вибувала з володіння та користування Відповідача-1; 5) суд апеляційної інстанції не дослідив за захистом яких інтересів звернувся до суду з даним позовом Прокурор.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі без змін з тих підстав, що: 1) судами вірно встановлено, що спірний договір укладений всупереч вимогам статей 92, 95, 96 ЗК України; 2) доводи Позивача щодо відношення земельної ділянки до комунальної форми власності не підтверджені жодним належним доказом.
Прокурором 04.07.2018 подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з інформацією з сайту "Укрпошти" ухвалу суду Прокурору вручено 20.06.2018, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.
Відповідач-2 не надав відзив на касаційну скаргу, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 у справі №904/8549/17 у касаційному порядку.
Позивач та Відповідач-2 в судове засідання 11.07.2018 представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце засідання належним чином. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представників зазначених осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Прокурора та представника Відповідача-1, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що на підставі Державного акту на право користування землею №097060 від 1991 року, виданого Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, Відповідачу-1 надано в безстрокове та безоплатне користування 60 га землі в межах згідно з планом землекористування для навчально-дослідного господарства.
Між Відповідачем-1 (Школа) та Відповідачем-2 (Елеватор) 04.10.2011 укладено договір про спільну діяльність №31-1, за умовами якого (з урахуванням додаткових угод №1 від 10.04.2014, №2 від 22.12.2015) сторони зобов'язались спільно діяти в галузі сільськогосподарського виробництва з метою розвитку обох підприємств та отримання прибутку. Для цього Школа зобов'язалася надати в обробіток земельну ділянку загальною площею 60 га, з яких 50 га пашні та 10 га саду (багаторічних насаджень), якою навчальний заклад користується відповідно до акту на право постійного користування, а Елеватор зобов'язався проводити комплексні роботи по обробітку землі власними засобами.
За виконаний комплекс робіт Елеватор здійснює Школі плату в грошовій формі, залишаючи в своєму розпорядження весь вирощений об'єм сільськогосподарської продукції. Розмір оплати визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншим від розміру орендної плати, встановленого чинним законодавством з урахуванням індексів інфляції на день розрахунків та змінами в законодавстві, згідно нормативно-грошової оцінки землі. Повний розрахунок по договору здійснюється до 31 грудня поточного року (пункти 3.1, 3.2 договору).
Сервіси для юристів