Ухвала КГС ВП від 15.04.2019 року у справі №910/17505/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року

м. Київ

справа № 910/17505/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2018 (головуючий суддя Якименко М.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (головуючий Власов Ю.Л., судді: Буравльов С.І. і Калатай Н.Ф.)

у справі № 910/17505/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" (далі - Відповідач)

про стягнення 233 270,79 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 233 270,79 грн., з яких 226 000,00 грн. плата за надані послуги, 6 491,78 грн. пеня, 779,01 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не виконав зобов`язання за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 16.05.2016 № 16-05/16 (далі - Договір) у частині оплати вартості наданих Позивачем послуг у сумі 226 000,00 грн., у зв`язку з чим Позивачем також нараховані штрафні санкції, а саме 6 491,78 грн. пені та 779,01 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що, враховуючи заперечення Відповідача щодо укладення Договору та відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували існування Договору, а Позивачем не доведено укладення Договору і надання послуг за таким Договором, відсутні й правові підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суди не врахували, що кожна товарно-транспортна накладна, яка подана Позивачем, є самостійним договором перевезення вантажу відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 9 Закону України "Про товарно-транспортну діяльність" і підтверджує надання Позивачем спірних послуг Відповідачу;

- Позивач направляв Відповідачу акти приймання-передачі послуг, проте Відповідач їх не підписав та не повернув.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Позивачем подана до суду копія Договору, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому Відповідачем вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Відповідач зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену сторонами плату.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору найменування та кількість вантажу, умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджуються сторонами шляхом підписання заявки.