Постанова КГС ВП від 11.02.2018 року у справі №910/5444/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/5444/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників:

позивача - Князя Сергія Святославовича, адвоката, посвідчення №4439/10 від 24.03.2011, діє на підставі довіреності від 22.08.2017

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс-Захід",

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017

(суддя - Демидов В.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017

(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс-Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

про стягнення 774 029,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Теміртранс-Захід" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про стягнення 774 029,57 грн., з яких сума основного боргу - 500 000,00 грн., неустойка - 187 841,51 грн., інфляційні втрати - 69 500,00 грн., 3% річних - 16 688,06 грн.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 13.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол-Парк", нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", (Далі - відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теміртранс-Захід" (Далі - позивач, покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №П-01-64 (Далі - Договір) за умовами якого постачальник взяв на себе обов'язок передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (Далі - товар), в кількості, асортименті, за цінами, в строки, відповідно до умов договору, додатків та/або рахунків та/або видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього договору.

3. Також позивач зазначав, що положеннями Договору сторони погодили, те що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 3-х календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено умовами договору (додатком або рахунком) до даного договору. В порушення вимог Договору поставки відповідач не здійснив поставку товару та не повернув авансовий платіж у сумі 500 000, 00 грн у зв'язку із не поставкою товару, отже позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати товару на підставі ч. 2, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України та застосувати до відповідача відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

5. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що на виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №3 від 13.01.2016 товару: бензин А-92 Євро вид І код за УКТ ЗЕД 2710124194 у кількості 55 тон, загальною вартістю з ПДВ - 1 046 650,00 грн., з урахуванням транспортування, станція поставки - Коростень, який містив додаткові умови щодо 100% попередньої оплати вартості товару зі строком поставки - 5 днів після 100% попередньої оплати, проте, позивач перерахував на рахунок відповідача лише 500 000,00 грн в якості оплати за бензин згідно рахунку №3 від 13.01.2016, що підтверджується платіжним дорученням №12 від 14.01.2016. Отже, суди вважали, що у відповідача, як постачальника, не виникло обов'язку поставити покупцю товар, відповідно позивачем не доведено факту прострочення поставки, оскільки останнім не було внесено 100% передоплати відповідно до умов договору та рахунку на оплату №3 від 13.01.2016, тому підстави для застосування положень ст. 693 Цивільного кодексу України, відсутні.

6. Судові рішення першої та апеляційної інстанції обґрунтовані нормами статей 625, 693 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу