Ухвала КГС ВП від 15.09.2020 року у справі №52/125

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 52/125

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Агрикова О. В., Козир Т. П. ), ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від
22.01.2020 (Чебикіна С. О.)

за скаргами Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання

у справі № 52/125

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до 1) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Головного фінансового управління Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3) Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 82 387 000,00 грн заборгованості,

Історія справи

Короткий зміст вимог скарги на бездіяльність державної виконавчої служби

1.13.12.2019 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду зі скаргою за вих. № 7303/12/36/02-19 від 12.12.2019 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ), в якій просило визнати незаконними дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва № 52/125 від 29.12.2010 про стягнення з виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь ПрАТ "АК " Київводоканал" 12 750,00 грн державного мита (Наказ № 1), згідно повідомлення № 60676191/14 від 21.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а також зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС МЮУ відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного наказу.

2. Крім того, 13.12.2019 ПрАТ "АК "Київводоканал" звернулось до господарського суду зі скаргою за вих. №7301/12/36/02-19 від 12.12.2019 на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, в якій просило визнати незаконними дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва №52/125 від
29.12.2010 про стягнення з виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" 70 836 100,00 грн компенсації, 25 500,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (Наказ № 2) згідно повідомлення № 60686151/14 від 22.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а також зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС МЮУ відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного наказу.

3. Скарги мотивовано тим, що зазначені накази неодноразово перебували на примусовому виконанні, а також в органах Казначейства, у зв'язку з чим строк пред'явлення до виконання переривався, проте, Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві накази були повернуті, з мотивів неправомірного їх обліку за бюджетною програмою, а оскільки боржником є Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган Київської міської ради, тому, з урахуванням положень статей 1, 12, 18 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/2 (далі - Інструкція № 512/2), виконавчий документ підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, і зокрема, ВПВР Департаменту ДВС МЮУ як органу, якому підвідомчі рішення, за якими боржниками є, зокрема, Київська міська державна адміністрація, тому по Наказу № 1 були відсутні підстави для повернення у зв'язку з пред'явленням його не за підвідомчістю, а по Наказу № 2 з підстав пропущення встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 скарги ПрАТ "АК " Київводоканал" на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ задоволено повністю. Визнано дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо повернення виконавчих документів - наказів Господарського суду міста Києва №52/125 від 29.12.2010 стягувачу без прийняття до виконання незаконними. Зобов'язано ВПВР Департаменту ДВС МЮУ відкрити виконавче провадження з примусового виконання цих наказів.

5. Місцевий господарський суд, з посиланням на частину 1 статті 2, частини 1, 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", частини 1, 6 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", положення Закону України "Про виконавче провадження", вказав на те, що боржник - Київська міська державна адміністрація є органом місцевого самоврядування, який не відносяться до суб'єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, у зв'язку з чим незаконними є оскаржувані дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 скасовано. Відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "АК "Київводоканал" за вих. № 7303/12/36/02-19 від
12.12.2019 на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ. Задоволено частково скаргу ПрАТ "АК " Київводоканал" за вих. № 7301/12/36/02-19 від 12.12.2019 на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ. Визнано незаконними дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо повернення виконавчого документу - Наказу № 2 стягувачу без прийняття до виконання з підстав пропуску строку пред'явлення до виконання згідно повідомлення № 60686151/14 від 22.11.2019 про повернення виконавчого документа.

В іншій частині скаргу ПрАТ "АК "Київводоканал" за вих. №7301/12/36/02-19 від
12.12.2019 на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ залишено без задоволення.

7. Постанову суду апеляційної інстанції в частині оскарження дій органу державної виконавчої служби щодо повернення Наказу № 1 обґрунтовано тим, що положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюють свою дію на виконання судових рішень, боржниками за якими є органи місцевого самоврядування. Втім, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі-Закон №1404-VIII) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), саме органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів є суб'єктами, які здійснюють безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, боржниками за якими є органи місцевого самоврядування, у зв'язку з чим ВПВР Департаменту ДВС МЮУ правомірно повернуто стягувачу виконавчий документ згідно повідомлення № 60676191/14 від 21.11.2019 на підставі ~law19~.

8. В частині оскарження дій органу державної виконавчої служби щодо повернення Наказу № 2 апеляційний суд, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі-Закон № 606-ХІV), який діяв на момент видачі наказу та положень Закону України "Про виконавче провадження" від
02.06.2016 №1404-VIII, який набув чинності з 05.10.2016, врахував те, що Наказ № 2 у строки, встановлені ~law22~, декілька разів було пред'явлено до примусового виконання, проте, 17.05.2013 та 10.02.2015 повертався на підставі ~law23~, у зв'язку з наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Зазначені обставини, з урахуванням положень ~law24~, вказують не те, що строк пред'явлення вказаного наказу до виконання переривався та новий строк в один рік для пред'явлення наказу до виконання розпочався з 10.02.2015.

9. В подальшому, 04.11.2015, тобто, в межах встановленого річного строку, наказ було пред'явлено на виконання до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, яке 05.11.2015 прийняло до обліку рішення, виконання, якого гарантується державою, та
12.01.2016 вказаний наказ було передано до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві. Втім, 21.06.2018 останнє повернуло оригінал наказу стягувачу у зв'язку з тим, що даний виконавчий документ неправомірно обліковується за бюджетною програмою.

10. Враховуючи те, що 05.10.2016 набрав чинності ~law25~, частиною 1 статті 12 якого встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, а також законодавчі підстави переривання строку, передбачені новим Законом, які є аналогічними положенням ~law26~ (строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається саме фактом пред'явлення виконавчого документа до виконання без будь-яких застережень), апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк пред'явлення Наказу №2 до виконання перервався 04.11.2015 і, відповідно, новий трирічний строк після переривання розпочався з 21.06.2018 (дати повернення наказу стягувачу) до 21.06.2021.

11. Враховуючи те, що 31.10.2019 стягувач звернувся до ВПВР Департаменту ДВС МЮУ із заявою про примусове виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження, тобто, у межах трирічного строку, тому в органу примусового виконання рішень були відсутні підставі для повернення наказу на підставі ~law27~, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

12. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга за вих. №7301/12/36/02-19 від 12.12.2019 в частині визнання незаконними дій ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо повернення виконавчого документу - Наказ № 2 підлягає задоволенню. Однак, в частині зобов'язання ВПВР Департаменту ДВС МЮУ відкрити виконавче провадження з примусового виконання Наказу № 2 в задоволенні скарги відмовлено виходячи з того, що відповідно до ~law28~ рішення про стягнення коштів з місцевих бюджетів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за процедурою, визначеною Порядком № 845, тому в цій частині відсутні правові підстави для задоволення скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. ПрАТ "АК "Київводоканал" подало касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просило її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

14. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач (стягувач) посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми частини 1 статті 5, частин 2, 4 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", положення пункту 4 розділу І Інструкції № 512/2, оскільки органи Казначейства повноважні вчиняти дії щодо безспірного списання коштів тільки з рахунків відкритих у казначейських установах і не є органом примусового виконання судових рішень і, відповідно, не здійснює заходи примусового виконання судових рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", тому не мають законних підстав звернути стягнення на кошти, що знаходяться на інших рахунках та майно боржника, а з огляду на те, що в судовому рішенні зі справи № 52/125 не встановлено певний спосіб і порядок виконання, стягувач з метою захисту прав та законних інтересів має можливість звернутися як до органів Казначейства, так і до органів примусового виконання судових рішень з урахуванням встановленої підвідомчості. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про правомірність дій органу державної виконавчої служби щодо повернення наказів з тих підстав, що вони не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, не відповідають положенням Інструкції № 512/2.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

15.17.11.2020 ВПВР Департаменту ДВС МЮУ направлено засобами зв'язку до суду відзив на касаційну скаргу. Враховуючи встановлений ухвалою суду від 29.10.2020 строк для подання відзиву - до 16.11.2020, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення цієї ухвали, наявність інформації про отримання органом примусового виконання рішень копії ухвали 04.11.2020, що свідчить про подання відзиву поза межами встановленого судом строку, тому такий відзив залишається судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК України, як такий, що подано після закінчення встановленого процесуального строку.

16. Відповідачами відзивів на касаційну скаргу не надано, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 у справі №52/125 в позові ВАТ "АК "Київводоканал" (змінено найменування та організаційно-правову форму на ПрАТ "АК " Київводоканал") до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного фінансового управління Київської міської ради (КМДА) та Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про стягнення 82 387 000,00 грн заборгованості з різниці між фактичними витратами (собівартістю) з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для населення та фактичним нарахуванням за затвердженими для населення тарифами в період з 01.12.2006 по
29.02.2008, - відмовлено.

18. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2010, рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь ВАТ "АК "Київводоканал" 70 836
100,00 грн компенсації з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, 25 500,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в позові до Головного фінансового управління Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відмовлено; провадження у справі по відношенню до Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) припинено; стягнуто з Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь ВАТ "АК "Київводоканал" 12 750,00 грн державного мита за розгляд апеляційної скарги.

19.29.12.2010 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010, Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь ВАТ "АК " Київводоканал" 12 750,00 грн державного мита за розгляд апеляційної скарги (Наказ № 1), а також наказ про стягнення з Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь ВАТ "АК "Київводоканал" 70 836 100,00 грн компенсації з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, 25 500,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (Наказ №2).

20. Стягувачем вказані Накази неодноразово пред'являлись до примусового виконання до ВПВР Державної виконавчої служби, однак, 17.05.2013 та 16.02.2015 були повернуті на підставі ~law31~, у зв'язку з наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, про що свідчать відмітки на зворотній стороні цих наказів.

21.04.11.2015 стягувачем Накази № 1 та № 2 пред'явлено на виконання до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.09.2014 №440.

22.05.11.2015 Головне територіальне управління юстиції у місті Києві прийняло до обліку рішення, виконання якого гарантується державою (повідомлення від
05.11.2015 №3192/04-31).

23.12.01.2016 Головне територіальне управління юстиції у місті Києві повідомило стягувача про те, що накази передано до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві.

24.21.06.2018 Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві повернуло оригінали Наказів № 1 та № 2 стягувачу у зв'язку з тим, що вказані виконавчі документи неправомірно обліковуються за бюджетною програмою (листи за вих. №14-08.10/1171-6460 та вих. №14-08.10/1172-6462 від 21.06.2018 відповідно).

25. У 2019 році стягувач звернувся до відділу ПВР Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказів Господарського суду міста Києва №52/125 від 29.12.2010 (Наказ № 1 та № 2).

26.04.09.2019 відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у місті Києві повернув виконавчі документи (Накази № 1 та № 2) стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що їх пред'явлено не за підвідомчістю, з посиланням на Інструкцію № 512/2, відповідно до якої саме ВПВР Департаменту ДВС МЮУ підвідомчі рішення, за якими боржниками є Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи (повідомлення за вих. №59949645/4 та за вих. №59949947/4 від 04.09.2019 відповідно).

27.24.10.2019 та 31.10.2019 стягувач звернувся до ВПВР Департаменту ДВС МЮУ із заявами (за вих. №6135/12/36/02-19 та за вих. №6354/12/36/02-19 відповідно) про примусове виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження за Наказами № 1 та № 2, в яких вказав на те, що він звертався до ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, однак виконавчі документи було повернуто стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пред'явленням їх не за підвідомчістю виконання рішення. Крім того, у вказаних заявах стягувач зауважив, що накази Господарського суду міста Києва від
29.12.2010 у справі №52/125 неодноразово перебували на виконанні та останній раз Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві були повернуті стягувачу листами від 21.06.2018. З огляду на викладені у заявах обставини, також просив накласти арешт на рахунки боржника.

28.02.12.2019 стягувачем отримано лист за вих. №60676191/14 із повідомленням ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 21.11.2019 про повернення виконавчого документа (Наказ № 1) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що вказаний виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

29. Також, 02.12.2019 стягувачем отримано лист за вих. №60686151/14 із повідомленням ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 22.11.2019 про повернення виконавчого документа (Наказ № 2) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

30. Зазначені відмови стали підставою для звернення ПрАТ "АК "Київводоканал" до суду зі скаргами на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.

31. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. За змістом мотивувальної частини касаційної скарги, скаржником наведено доводи в обґрунтування неправомірного повернення Наказу № 1; при цьому, доводів щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині повернення Наказу № 2 касаційна скарга не містить. Втім, прохальна частина містить вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції у повному обсязі та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

33. З огляду на те, що в силу імперативних приписів частини 1 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, тому Суд здійснює перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів, якими обґрунтовано вимоги касаційної скарги.

34. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Положеннями статті 8 та частини 1 статті 129 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

36. Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

37. Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження" від
02.04.2020 №1404-VIII, який був чинний на момент вчинення оскаржуваної процесуальної дії.

38. Згідно зі ~law35~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у ~law36~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law37~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law38~, а також рішеннями, які відповідно до ~law39~ підлягають примусовому виконанню.

39. Відповідно до ~law40~ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ~law41~ випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

40. Аналогічне положення закріплено в частині 1 статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

41. Положеннями ~law44~ визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

42. Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі - Положення), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

43. Відповідно до покладених на Казначейство завдань, воно здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

44. Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

45. Водночас, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

46. Разом з тим, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

47. За змістом частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

48. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

49. З наведених норм вбачається, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження і, відповідно, не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному ~law49~, а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

50. При цьому, виконання судових рішень щодо боржників визначених у Законі України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" здійснюється у випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

51. Як вірно встановлено судами, боржник Київська міська державна адміністрація (код 00022527) є органом місцевого самоврядування, а не державним органом.

52. Однак, за змістом положень статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" органи місцевого самоврядування не відносяться до суб'єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, а, отже, у спірних правовідносинах держава не виступає гарантом виконання зобов'язань за механізмами, передбаченими статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що виконання судових рішень відносно органу місцевого самоврядування в порядку, передбаченому статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не є можливим, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

53. Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Бюджетні установи є неприбутковими.

54. Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

55. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

56. Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що виключно органами Казначейства здійснюється стягнення коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів за механізмом, визначеним Порядком № 845.

57. Пунктом 4 цього Порядку на органи Казначейства покладені обов'язки, зокрема забезпечення у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку; вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

58. У пункті 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Виконавчі документи пред'являються до виконання у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

59. Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

60. З огляду на вищевикладене, виконавчий документ, боржником за яким є орган місцевого самоврядування, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби, з огляду на що, ВПВР Департаменту ДВС МЮУ правомірно повернуто Наказ № 1 як такий, що пред'явлено не за місцем виконання.

61. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від
02.07.2018 у справі № 233/1979/17, від 06.03.2019 у справі № 199/7250/17 та від
16.04.2020 у справі № 804/5950/17.

62. При цьому відхиляючи доводи касаційної скарги, що лише орган державної виконавчої служби може здійснити примусове виконання судового рішення, Суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

63. Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, не отримали підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

65. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. За таких обставин, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Щодо судових витрат

67. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі № 52/125 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.