Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №922/3702/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3702/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапан Сервіс" про стягнення 474 778,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2016 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 м. (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапан Сервіс" (далі - ТОВ "Рапан Сервіс") в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Ради 474 778,32 грн недоотриманого земельного податку.

Позовні вимоги, з посиланнями на статті 16, 271, 286.2, 287.3, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), мотивовано несплатою відповідачем, як власником нежитлових приміщень загальною площею 37 888 кв.м., розташованих по Салтівському Шосе, 43 у м. Харкові на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ПАТ "Автрамаг", земельного податку за період з 12.05.2015 по 31.08.2016.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2017 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Рапан Сервіс" на користь Ради 474 778,32 грн збитків.

Рішення мотивовано тим, що через відсутність платежів за земельні ділянки по Салтівському Шосе, 43 у м. Харкові, на яких розташовані належні відповідачу на праві власності нежитлові приміщення, бюджет м. Харкова з 12.05.2015 по 31.08.2016 недоотримав 474 778,32 грн земельного податку, який підлягає відшкодуванню відповідачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 (колегія суддів: Хачатрян В.С., Россолов В.В., Слободін М.М.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова обґрунтована тим, що у відповідача у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою, не виникло обов'язку по сплаті земельного податку. Водночас судом апеляційної інстанції зазначено про те, що належним способом захисту прав Ради є стягнення збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки з підстав, що передбачені частиною 1 статті 156 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Рада посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 120, 152, 156, 157 ЗК України та статей 22, 377, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Рада просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2015 між Радою (орендодавець) та ВАТ "Автрамат" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 7567/05 несільськогосподарського призначення, загальною площею 7,9815 га, яка розташована за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43 зі строком дії договору до 01.01.2053.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ТОВ "Рапан Сервіс", останній є власником нерухомого майна набутого у власність з 12.05.2015 по 31.08.2016, а саме: нежитлових приміщень "Ж-3", "Ц-1", "Г-3", "З-2", "З1-1", "Ш-2", "Г2-3", "Г1-1", "Б2-3", "Б1-2", "И-2", "Е-4", "Д-2" та нежитлового приміщення без зазначення літери (площею 4 777,8 кв.м.), загальною площею 37 896,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, Салтівське Шосе, 43 на підставі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до довідки Київської об'єднаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, ТОВ "Рапан Сервіс" не перебуває на обліку у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області як платник за землю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.