ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 915/47/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Покори І. Є. (адвокат),
відповідача - Кравченка О. А. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?ОВЕРТІ? на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 (суддя Мавродієва М. В.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (головуючий - Богацька Н. С., судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?ОВЕРТІ?
до Миколаївської міської ради
про визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради від 29.09.2016 № 9/1.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?ОВЕРТІ? (далі - ТОВ ?ОВЕРТІ?, Товариство, орендар) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада, Міськрада, орендодавець) про визнання недійсним рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1 "Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031" (далі - рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, оспорюване рішення), посилаючись на положення статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 31, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) на підставі договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 Товариству передано в оренду земельну ділянку площею 2676 кв.м., розташовану по вул. Генерала Карпенка у м. Миколаєві, для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною (далі - спірна земельна ділянка), з цільовим призначенням В.03.15, строк оренди - до 01.04.2017 з можливістю пролонгації (далі - договір оренди від 25.05.2015); 2) прийнявши оспорюване рішення, відповідач незаконно в односторонньому порядку припинив правомірно набуте право позивача на користування спірною земельною ділянкою, безпідставно посилаючись на порушення позивачем екологічних умов та нецільове використання спірної земельної ділянки; 3) на час прийняття Миколаївською міськрадою рішення від 29.09.2016 № 9/1 об`єкт будівництва вже було побудовано позивачем і введено в експлуатацію, чому передувало отримання містобудівних умов та обмежень забудови, всіх необхідних погоджень і дозволів на будівництво, у тому числі проведення екологічної експертизи, при цьому земельна ділянка використовується за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, а зміна технічних характеристик об`єкта будівництва та додаткова побудова (порівняно із переліченими у договорі оренди від 25.05.2015 об`єктами) автозаправної станції (далі - АЗС) та газозаправного пункту не свідчить про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки побудовані об`єкти в цілому належать до інших будівель громадської забудови.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 (суддя Олейняш Е. М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (головуючий - Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Разюк Г. П.) та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2017 (головуючий - Сибіга О. М., судді Данилова М. В., Корсак В. А.), провадження у справі у частині позовних вимог про визнання недійсними пунктів 3, 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки зазначені вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 (суддя Олейняш Е. М.) позов задоволено. Визнано недійсними пункти 1, 2 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1.
5. Рішення мотивоване тим, що відповідно до класифікації (В.03.15), визначеної умовами договору оренди від 25.05.2015, спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови і призначена для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вичерпного переліку яких чинне законодавство не містить. При цьому розроблення проектної документації та отримання дозвільних документів на будівництво відбулося відповідно до законодавства, а зміни відбулися лише стосовно переліку, назви об`єктів будівництва та їх технічних характеристик, про що позивачу Управління архітектури та містобудування Миколаївської міськради видавало відповідні містобудівні умови та обмеження забудови від 07.07.2015 № 56/17-4031, що не може вважатися порушенням умов договору у виді нецільового використання землі. Жодних доказів порушення відповідачем екологічних вимог під час використання орендованої земельної ділянки суд не встановив.
6. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (головуючий - Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Разюк Г. П.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
7. Постанова мотивована доведеністю використання Товариством земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки у договорі оренди від 25.05.2015 передбачено конкретний перелік об`єктів, для будівництва яких передавалася спірна земельна ділянка із цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, проте внаслідок включення недостовірної інформації до виданих позивачу містобудівних умов та обмежень забудови орендар додатково здійснив будівництво АЗС та автомобільного газозаправного пункту, тобто об`єктів підвищеної екологічної небезпеки, експлуатація яких потребує застосування положень земельного законодавства щодо іншої категорії земель. Оскільки право орендодавця на одностороннє розірвання договору оренди від 25.05.2015, зокрема у випадку використання землі не за цільовим призначенням, передбачено умовами цього договору та нормами чинного законодавства, оспорюване рішення в частині дострокового розірвання договору відповідач прийняв у межах наданих повноважень. Апеляційний суд також зауважив, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі № 521/4789/17, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ ?ОВЕРТІ? до Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3 та 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, згідно з якими скасовано отримані Товариством містобудівні умови та обмеження забудови від 07.07.2015 № 56/17- 4031. Таким чином, станом на час розгляду цієї справи видані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови, на підставі яких орендар збудував АЗС та автомобільний газозаправний пункт, скасовані за судовим рішенням.
8. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 (головуючий - Міщенко І. С., судді Берднік І. С., Суховий В. Г.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 915/47/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
9. Зазначену постанову аргументовано тим, що здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили: 1) до якої саме категорії земель з наведеного у статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) переліку належить віднести орендовану земельну ділянку внаслідок побудови на ній спірних об`єктів, натомість обмежилися лише загальною вказівкою на те, що особливості побудованих Товариством об`єктів потребують застосування положень іншого земельного законодавства, ніж те, що регулює використання земель житлової та громадської забудови; 2) чи здійснив позивач реалізацію завершального етапу будівництва об`єкта у виді реєстрації у встановленому порядку права власності на збудований об`єкт на дату прийняття Міськрадою оспорюваного рішення; 3) у разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об`єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, тому зміна об`єкта будівництва на такій земельній ділянці у межах категорії земель, визначеної у договорі оренди земельної ділянки, не вважається істотним порушенням умов цього договору; 4) напередодні прийняття орендодавцем рішення про розірвання договору оренди від 25.05.2015, а саме 16.09.2016, між сторонами було укладено договір № 326/02.02.01- 34/02/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, а розмір пайового внеску орендаря розраховано саме за об`єкт "будівництво автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту на вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи), Заводський район, м. Миколаїв".
10. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, відмовлено у задоволенні позову.
11. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що з огляду на системний аналіз положень статей 19, 20, 67, 71 ЗК України АЗС можуть розміщуватися лише на землях із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту", внаслідок чого особливості побудованих Товариством об`єктів та специфіка послуг, які надає за їх допомогою позивач на орендованій земельній ділянці, потребують застосування положень земельного законодавства, відмінного від того, що регулює сферу використання земель житлової та громадської забудови. При цьому скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031, оформлене рішенням Миколаївської міськради, законність якого підтверджена судовими рішеннями в адміністративній справі № 521/4789/17, уже після розробки проєкта та будівництва АЗС не може свідчити про дотримання орендарем порядку проєктування, будівництва АЗС та введення її в експлуатацію, так само як і укладення між сторонами 16.09.2016 договору № 326/02.02.01- 34/02/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва не може свідчити про незаконність рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, оскільки прийняття відповідачем такого рішення є правом Міськради, передбаченим у договорі оренди від 25.05.2015 за наявності для цього певних передумов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, ТОВ ?ОВЕРТІ? звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Сервіси для юристів