ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 420/4279/19
адміністративне провадження № К/9901/14014/20
Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/4279/19
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанов
за касаційною скаргою адвоката Бабійчук Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року, ухвалену суддею Радчук А.А. та
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Запорожана Д.В., суддів: Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області), в якому позивач просила:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню № 54071902 про стягнення з боржниці ОСОБА_1 на користь стягувача ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області виконавчого збору у розмірі 10751,78 доларів та 2036,17 гривень;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню № 54071824 про стягнення з боржниці ОСОБА_1 на користь стягувача ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області виконавчого збору у розмірі 16033,20 доларів та 1877,07 гривень.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що на примусовому виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області перебувають виконавчі провадження №57884546 та №57884412 зі стягнення з неї на користь ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області виконавчого збору за постановами №54071902 та №54071824 від 06 грудня 2018 року. 09 лютого 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. винесено постанову по ВП №54071902 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження №54071824 та №54071902 у зведене виконавче провадження №56164082. Загальна сума, яка підлягала стягненню в межах зведеного виконавчого провадження №56164082, дорівнювала 267 849, 84 доларів США та 39 132, 43 гривні. За зведеним виконавчим провадженням №56164082 державним виконавцем було стягнуто 866 520 гривень, а отже сукупний розмір виконавчого збору за двома виконавчими провадженнями не може перевищувати 86 652 гривні. Зараз за оскаржуваними постановами з боржника ОСОБА_1 стягується виконавчий збір у загальній сумі: 26 784, 98 доларів США та 3 913,24 гривень, що за курсом НБУ станом на 16 липня 2019 року (1 дол. США = 25, 74 грн.) 26 784, 98 доларів США дорівнює 689 445, 38 гривень. Таким чином, загальна сума виконавчого збору, що підлягає стягненню за оскаржуваними постановами, дорівнює 693 358, 62 гривень, що в 8 разів перевищує суму, яка могла би бути стягнутою з ОСОБА_1 .
2.1. Позивач зазначає, що в порушення вимог статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час примусового виконання виконавчих проваджень № 54071902 та №54071824 не здійснив розподіл стягнутих з боржника грошових сум, а відтак невідомо скільки саме коштів було зараховано в рахунок погашення вимоги за виконавчим провадженням №54071902, та невідомо скільки коштів було зараховано в рахунок погашення вимоги за виконавчим провадженням №54071824. Тому на даний час неможливо розрахувати скільки саме коштів було стягнуто за конкретним виконавчим документом, а отже і неможливо встановити розмір виконавчого збору за кожним документом, який становить 10% від невідомої суми часткового виконання кожного документу.
2.2. Позивач вважає неправомірним стягнення з боржника виконавчого збору у розрахунку 10% від суми, що підлягає стягненню, оскільки такий стан речей допускає подвійне стягнення з боржника грошових коштів за примусове виконання рішення суду. При цьому позивач зазначає, що виконавчі документи не були виконані у повному обсязі, та можуть бути повторно пред`явленими до виконання до 06.12.2021 року. Тому виникає ситуація, за якої виконавчий збір може бути зараз стягнутий у повному обсязі, і потім, після повторного пред`явлення виконавчих документів до виконання, державні чи приватні виконавці будуть претендувати вдруге на 10% від суми стягнення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до чинного законодавства стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі стадії примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є державним збором (платою) за виконання рішень у примусовому порядку. Дії державного виконавця чітко регламентовані Законом України «Про виконавче провадження» та він повинен діяти на його підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. На час прийняття оскаржуваного рішення даний Закон не встановлює іншої альтернативи щодо прийняття рішення державним виконавцем. Суд першої інстанції вважає, що наявність зазначеної норми Закону на час його прийняття, а також вимога цього Закону вирішувати питання про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження та частини 2 статті 27 Закону саме після внесення в неї змін стали повністю співвідноситись.
4.1. Крім того, суд першої інстанції врахував позицію відповідача, що під час виконання рішення суду він діяв у відповідності до вимог законодавства щодо примусового виконання рішення суду, а застосовані ним заходи з примусового виконання рішення сприяли його виконанню. Оскільки виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є державним збором (платою) за виконання рішень у примусовому порядку, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача в обґрунтування позовних вимог, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким в частину 2 статті 27 внесені зміни, не пом`якшує цивільну відповідальність особи, тому він не має зворотної сили до відносин, що виникли до його прийняття.
5. Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу.
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції, не вдаючись до аналізу висновків суду першої інстанції щодо суті спору, зазначив, що позивачем подано позовну заяву до неналежного органу. Вказував на те, що ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області не є належним відповідачем у справі, та він позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому у даному випадку слід відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
Сервіси для юристів