Ухвала КАС ВП від 31.07.2018 року у справі №826/8508/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №826/8508/16

адміністративне провадження № К/9901/6418/18

№К/9901/6419/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ АБ «Столичний» Кухарева В.В. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Столичний» Кухарева Володимира Валентиновича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Столичний», про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кухарева В.В. (надалі - Уповноважена особа), в якому, просив:

зобов'язати Уповноважену особу внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, якими включити вимоги позивача в розмірі 1 600 071,17 грн. та подати зміни на затвердження Виконавчою дирекцією Фонду;

зобов'язати Фонд затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Акціонерний банк "Столичний", якими включити до реєстру вимоги позивача в розмірі 1 600 071,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Фонд та Уповноважена особа оскаржили їх в касаційному порядку. В скаргах просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд або для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 17 вересня 2015 року прийнято постанову Правління Національного банку України №614 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Акціонерний банк "Столичний".

18 вересня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від №173 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний банк "Столичний" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Акціонерний банк "Столичний" з 21 вересня 2015 року до 20 вересня 2017 року включно, призначено Уповноважену особу.

Згідно з довідкою ПАТ "Акціонерний банк "Столичний" про суму неповернутих коштів за депозитами позивача від 15 грудня 2015 року №08-11/2815-7 станом на 15 грудня 2015 року на поточному рахунку позивача залишок грошових коштів складає 1 800 071,17 грн.

Суд встановив, що з метою отримання залишку коштів на поточному рахунку ОСОБА_2 зверталась до ПАТ "Акціонерний банк "Столичний" із заявою про визнання грошових вимог кредитора, у якій просила визнати її кредитором банку на загальну суму 1 800 071,17 грн.

15 грудня 2015 року №08-11/2817 листом Уповноважена особа повідомила позивача, що залишок грошових коштів на її рахунку складає 1 800 071,17 грн., однак прийому вимог кредиторів ПАТ "Акціонерний банк "Столичний" закінчився 24 жовтня 2015 року. Також позивача було повідомлено, що після визначеного строку Уповноважена особа вносить пропозиції щодо затвердження виконавчої дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивач, вважаючи не включення її до реєстру кредиторів порушенням прав на отримання належної суми вкладу, звернулась до суду.

Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно - правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення).