ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2018 року
м. Київ
справа №813/6426/14
адміністративне провадження №К/9901/4646/18, К/9901/4644/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/6426/14
за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) до ОСОБА_1, за участю Прокуратури Львівської області (далі - Прокуратура), про зобов'язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ДАБІ та заступника прокурора Львівської області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Каралюса В.М., суддів Затолочного В.С., Матковської З.М., -
ВСТАНОВИВ:
15 вересня 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (правонаступником якої є ДАБІ; далі - Інспекція) звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1.а за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованої будівлі для відпочинку та господарських потреб по АДРЕСА_1, на земельній ділянці яка належить товариству «Рибацький кут».
Позов обґрунтовано тим, що в результаті проведеної перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил встановлено те, що відповідачем в ІІ-ІІІ кварталі 2011 року самовільно здійснено будівельні роботи з будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази стоянки маломірних суден по АДРЕСА_1 в районі Червоноградської міської лікарні на земельній ділянці, яка належить товариству «Рибацький кут» для обслуговування бази для стоянки маломірних суден відповідно до договору оренди від 16 лютого 2010 року - без проектної документації на будівництво та права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статей 7, 9, 27 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-XIV), статі 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), статті 89 Водного кодексу України. У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом усунення порушень виявлених під час перевірки, позивач просить зобов'язати відповідача за власний рахунок здійснити знесення зазначеної самовільно збудованої будівлі.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2015 року задовольнив позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, позивач є суб'єктом владних повноважень, який вправі звертатися до суду із заявленими вимогами, а відповідачем допущено порушення вимог чинного законодавства при здійсненні будівництва та ним не оскаржено припис у встановленому законом порядку, від виконання вимог припису позивача відповідач ухиляється і не бажає його виконувати, тому позов є обґрунтованим.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 березня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не є забудовником, а, відповідно, позивач не може просити зобов'язати останнього здійснити знесення самовільно збудованої будівлі. Окрім цього на даний час, спірне нежитлове приміщення, яке є предметом розгляду його знесення, знаходиться в стадії належного узаконення, а тому, пред'явлений позов є передчасним.
13 та 20 квітня 2016 року ДАБІ та заступник прокурора Львівської області звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року.
Касаційні скарги мотивовано тим, що матеріали справи містять всі необхідні докази того, що саме ОСОБА_1 здійснює самочинне будівництво на земельній ділянці орендованій товариством, при цьому, ця земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель водного фонду, де заборонено будівництво, зокрема, баз відпочинку.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 27 квітня та 16 травня 2016 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами заступника прокурора Львівської області та ДАБІ, відповідно, та витребував матеріали справи першою ухвалою.
16 травня 2016 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення від ОСОБА_1 на зазначені касаційні скарги, в яких просить залишити останні без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що 16 травня 2014 року посадовими особами Інспекції у присутності забудовника голови товариства «Рибацький кут» - Шевчук Г.В. та забудовника ОСОБА_1 відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI та згідно із Порядком здійснення державного - архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) на підставі вимоги прокуратури м. Червонограда від 22 квітня 2014 року № 04/21-51-14, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 на об'єкт будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази для стоянки маломірних суден по АДРЕСА_1.
В результаті проведеної перевірки встановлено, що відповідач в ІІ-ІІІ кварталі 2011 року самовільно здійснив будівельні роботи з будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази стоянки маломірних суден на АДРЕСА_1 в районі Червоноградської міської лікарні на земельній ділянці, яка належить товариству «Рибацький кут» для обслуговування бази для стоянки маломірних суден відповідно до договору оренди від 18 лютого 2010 року - без проектної документації на будівництво та права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статей 7, 9, 27 Закону № 687-XIV, статі 34 Закону № 3038-VI, статті 89 ВК України.
Сервіси для юристів