Ухвала КАС ВП від 09.04.2019 року у справі №803/1144/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №803/1144/16

адміністративне провадження №К/9901/28379/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника позивача Бугайова А .О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Лозовського О.А. від 02 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Попка Я.С., суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П. від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року №0000801408, №0000811402 та №0000791402.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило про безпідставність донарахування Товариству податкових зобов`язань, оскільки операції з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС суб`єктам господарської діяльності для їх комерційного та виробничого використання не є об`єктом оподаткування акцизним податком.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при реалізації Товариством нафтопродуктів через мережу АЗС в межах укладених договорів відбувалося відвантаження (продаж) нафтопродуктів покупцям для подальшого їх використання у комерційній діяльності осіб (покупців) або у власній господарській діяльності, а тому обставини здійснення операцій з реалізації підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які є об`єктом оподаткування акцизним податком, відсутні.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що регулюють порядок справляння акцизного податку. Вважає, що згідно положень ПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, якою затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами), через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, у зв`язку з чим відповідні операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС незалежно від умов їх продажу та форми розрахунків є об`єктом оподаткування акцизним податком.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 25 квітня 2019 року; в подальшому розгляд справи відкладено до 30 травня 2019 року, у якому протокольною ухвалою судом здійснено заміну відповідача у справі - Личаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Враховуючи, що в засідання суду 30 травня 2019 року представник відповідача, який належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні, надавши відповідні пояснення, аналогічні тим, що надішли на адресу касаційного суду 04 лютого 2019 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства складено акт від 04 липня 2016 року №203/28-06-14-00/37821544, у якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпунктів 215.3.4, 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, в сумі 530030582,32 грн.

Викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються на тому, що Товариство є платником акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та здійснювало реалізацію пального та інших паливно-мастильних матеріалів через АЗС, проте протягом 2015 року позивач безпідставно відніс вартість реалізованих через АЗС нафтопродуктів до вартості підакцизних товарів для комерційного використання, як таких, що не оподатковуються акцизним податком.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року: №0000801408, у відповідності до якого збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму у розмірі 6787040,64 грн., у тому числі за основним платежем - 4524693,76 грн. та за штрафними санкціями - 2262346,88 грн.; №0000811402, у відповідності до якого збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму у розмірі 11418022,04 грн., у тому числі за основним платежем - 7612014,69 грн. та за штрафними санкціями - 3806007,35 грн.; №0000791402, у відповідності до якого збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму у розмірі

3299194,98 грн., у тому числі за основним платежем - 2199463,32 грн. та за штрафними санкціями - 1099731,66 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

За визначенням абзацу першого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII) реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.