ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2018 року
Київ
справа №175/1982/16-а (2а/175/10/16)
адміністративне провадження №К/9901/9231/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Дурасова Ю.В., Панченко О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції рядового поліції Канібора Олега Юрійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції рядового поліції Канібора Олега Юрійовича (далі - інспектор Канібор О.Ю.), в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора Канібора О.Ю. щодо винесення постанови від 08 травня 2016 року серії ПC2 №987625 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КУпАП);
- скасувати постанову від 08 травня 2016 року серії ПC2 №987625 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 225 грн.;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, всупереч вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не доведено обставин на яких ґрунтуються вимоги адміністративного позову. Суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні відеозаписом фіксації, вчиненого ОСОБА_1, адміністративного правопорушення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано постанову від 08 травня 2016 року серії ПC2 №987625 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 225 грн.;
-в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв'язку із відсутністю, належних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем, вказаного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судом першої інстанції не враховано положення статті 70 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), згідно яких, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та безпідставно взято до уваги, надану відповідачем як доказ, відеофіксацію вчиненого позивачем правопорушення.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, так як вчинення позивачем адміністративного правопорушення, повністю підтверджується копією відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції, наявною в матеріалах справи, яку не взяту до уваги судом апеляційної інстанції. Додатково зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та правомірно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На думку скаржника, доводи позивача про розташування дорожнього знаку «Зупинку заборонено» з порушенням Національних стандартів України «Знаки дорожні» (ДСТУ 4100-2014), спростовуються вказаним відеозаписом.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Сервіси для юристів