Постанова КАС ВП від 30.03.2023 року у справі №336/12/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 336/12/19

адміністративне провадження № К/9901/42323/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 (колегія суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі №336/12/19 за позовом ОСОБА_1 до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області про визнання нечинним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

В січні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до Приморської міської ради Приморського району, в якому просила (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.04.2019):

- визнати нечинним та скасувати рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 28.12.2012 №28.

- визнати нечинним та скасувати рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про проведення нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 31.08.2012 №19.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021року адміністративний позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 в адміністративній справі №336/12/19 скасовано.

Позов ОСОБА_1 до Приморської міської ради Приморського району про визнання нечинними та скасування рішень залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палата Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 1440/2398/18. Вказує, що предметом спору є нормативні акти, які чинні на момент звернення до суду, порушення прав є триваючим, що спричинює збільшення грошових зобов`язань позивача з орендної плати.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2021 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди, перевіряючи наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, мають враховувати сутність і ознаки нормативно-правового акту.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 9901/520/19.

Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України.

Відповідно змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.