ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2018 року
Київ
справа №804/2719/17
адміністративне провадження №К/9901/39456/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Конєвої С.О. від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А., суддів Баранник Н.П., Чабаненко С.В. від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року №5880-17.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що справляння транспортного податку за 2015 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема, принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб вважає незаконним.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач є власником легкового автомобіля 2013 року випуску із об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а тому у відповідності до положень статті 267 Податкового кодексу України у 2015 році був платником транспортного податку та зобов'язаний його сплачувати. Додатково судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем добровільно сплачено визначену оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суму грошових зобов'язань, а тому згідно підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, що, за висновком цього суду, позбавляє можливості оскарження та скасування такого рішення в судовому порядку.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки оподаткування транспортним податком можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року. Також зазначив, що самостійна сплата грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, не позбавляє платника податків права на захист та оскарження такого рішення в судовому порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу LAND ROVER, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна більше 3000 куб. см.
26 червня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №5880-17, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн.
Касаційний суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписи підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України з 01 січня 2015 року власники транспортних засобів, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування, стали платниками транспортного податку.
Разом з тим, надаючи правову оцінку правомірності застосування контролюючим органом положень ПК України щодо оподаткування транспортним податком у 2015 році, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Сервіси для юристів