Ухвала КАС ВП від 11.08.2020 року у справі №816/537/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року

м. Київ

справа №816/537/16

адміністративне провадження №К/9901/27576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року (головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Старостін В.В., Резнікова С.С.)

у справі № 816/537/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод»

до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 02.06.2016 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення від 19.11.2015 року № 0005492202/581.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 224 358,75 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.02.2016 року скасував постанову суду першої інстанції. Прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з наявних у матеріалах справи первинних документів, доводів та пояснень податкового органу та позивача не встановлено реальності господарських операцій, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Товариство стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно надав перевагу вироку перед іншими доказами, що підтверджують реальність господарської операції та послався на висновки суду, які фактично у цьому вироку відсутні.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в рішенні суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 16.10.2015 року по 22.10.2015 року податковим органом на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Далія» за період січень 2015 року та правомірність відображення їх в податковій звітності, за результатами якої оформлено акт № 234/16-03-22-02-07/30547403 від 29.10.2015 року.

Відповідно до висновків вказаного акта зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього у сумі 224 358,75 грн.