Ухвала КАС ВП від 24.06.2019 року у справі №817/3148/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №817/3148/14

адміністративне провадження №К/9901/8552/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Здолбунівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Сало А.Б. від 10 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Одемчука Є.В., суддів Бучик А.О., Майора Г.І. від 08 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт Сервіс» до Здолбунівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт Сервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Здолбунівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2014 року №0004071500, якими до платника податків за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5222,60 грн.; 2) зобов`язати Інспекцію зменшити (сторнувати) нарахування в особовому рахунку по податку на прибуток Товариства пені в сумі 1988,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що внаслідок допущеної помилки у декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік позивачем помилково відображено суму грошових зобов`язань у розмірі 26113 грн., яка в подальшому самостійно виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку, у якому розмір податку зменшено до 9464 грн., а тому, оскільки помилково задекларована сума грошових зобов`язань не підлягала сплаті, вважає, що законні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку їх сплати та нарахування пені відсутні.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 10 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, позов задовольнив повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у разі, якщо платником податків самостійно виявлено факт завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів і подано уточнюючий розрахунок з виправленням помилок, з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, та нарахування пені.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та неправильне застосування ними норм матеріального права, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов`язань по податку на прибуток підприємства за 2013 рік за межами граничних строків їх сплати. Вказує, що уточнююча податкова декларація є документом яка підтверджує суму погашення податкового боргу, а дата її подання є датою такого погашення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 лютого 2014 року Товариством подано до Інспекції податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік №9089485896, у рядку 07 «Об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+,-)» якої була зазначена сума 137437 грн. Відповідно у рядку 14 «податок на прибуток за звітній податковий період (рядок 11 + рядок 12 - рядок 13)» зазначеної декларації позивачем вказано суму 26113 грн.

У зв`язку із виявленням допущеної у вказаній звітності помилки позивачем 02 жовтня 2014 року подано до Інспекції уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, в якій виправило допущену помилку та в рядку 07 «Об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+,-)» було вказано суму - 9464 грн.

Цього ж дня відповідачем на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховано по картці особового рахунку пеню в сумі 2172,43 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання.

В подальшому Інспекцією проведено перевірку своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2014 року №1137/15/38894241, у якому встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання згідно декларації з податку на прибуток з порушенням граничного строку сплати згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким на підставі статті 126 ПК України за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання на позивача накладено штраф у розмірі 5222,60 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).