Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №816/809/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №816/809/17

адміністративне провадження №К/9901/1349/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держаної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (судді: Присяжнюк О.В. (головуючий), Бартош Н.С., Курило Л.В.) у справі № 816/809/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" до Головного управління Держаної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держаної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.02.2017 № 0001221401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 521 983,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 347 989,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 173 994,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій (від контрагентів отримано товар в межах укладених договорів підряду поставки), натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на висновки Верховного суду України та на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Контролюючий орган вказує на відсутність реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Комспецтрейд» та ТОВ «Атлант-Медіа» з огляду на відсутність в останніх достатніх трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, надані первинні документи містять недоліки. Також контролюючий орган посилалися на те, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 32016170000000009, внесене в ЄДР 15.03.2016, відносно службових осіб ТОВ «Кремікс», у тому числі по взаємовідносинах контрагентами ТОВ «Комспецтрейд» та ТОВ «Атлант-Медіа», в ході досудового розслідування якого отримано матеріали (протоколи допитів свідків), які свідчать про непричетність посадових осіб ТОВ «Комспецтрейд» (ОСОБА_4) та ТОВ «Атлант-Медіа» (ОСОБА_5) до здійснення фінансово господарської діяльності. Крім того, контролюючий орган вказує, що вказані особи у протоколах допитів спростували, що ними надавались пояснення, викладені у нотаріально посвідчених заявах про обіймання ними посад директорів вказаних підприємств та про проведення останніми фінансово - господарської діяльності.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу в якому вказало, що посилання контролюючого органу на протоколи допиту свідків у кримінальному проваджені не є належними доказами, оскільки лише вирок у кримінальній справі, в якому встановлено ті чи інші обставини, що стосуються суті спору, є обов'язковим для адміністративного суду, а оскільки такі вироки у кримінальній справі відсутні, то відповідно і неможливо стверджувати, що фактично господарські правовідносини не відбулись. У зв'язку з зазначеним позивач просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Кремікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ, правомірність декларування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Комспецтрейд» та ТОВ «Атлант-Медіа» за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, за результатами якої оформлено акт від 25.01.2017 № 45/16-31-14-01-10/30748505 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2015 року всього на суму 347 989,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договорів поставки, укладених з контрагентами ТОВ «Комспецтрейд» та ТОВ «Атлант-Медіа», не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на те, що позивачем надано копії сертифікатів аналізу товару, що був придбаний у ТОВ «Комспецтрейд» та ТОВ «Атлант-Медіа», в яких відсутні реквізити (печатка виробника, інформація щодо лабораторії, де проводився аналіз), вказані контрагенти відсутні за юридичною адресою та не звітують до контролюючих органів, не мають матеріальних ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів необхідних для здійснення діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу. Крім того, контролюючий орган вказує, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання вказаними контрагентами цивільно - правових відносин, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. Також відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви щодо реальності господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, вказав на інформацію, отриману в межах кримінального провадження від 15.03.2016 №32016170000000009, згідно якої первинні документи підписані від імені ТОВ «Комспецтрейд» та ТОВ "Атлант-Медіа" директорами - ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно їх пояснень, не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначених товариств.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом норм Податкового кодексу України, зокрема ст. 198, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.