ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.03.2018 Київ К/9901/12890/18 2а-1670/5096/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №2а-1670/5096/12 за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства «Рассвет» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання рішення нечинним,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012, залишеною без змін та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 №0010392301/1009, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 515325,00грн., від 17.07.2012 №0010422301/1010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 56060,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 28030,00грн., та від 17.07.2012 №0010432301/97, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму 423202,00грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 - без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулася із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України
У заяві відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.11.20185, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області.
Суд перевірив матеріалами справи наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Виробничо-будівельного колективного підприємства «Рассвет» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монолітбудкомплект» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» за період з 01.02.2012 по 29.02.2012.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.06.2012 №1900/22-209/24831310 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 №0010392301/1009, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 515325,00грн., від 17.07.2012 №0010422301/1010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 56060,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 28030,00грн., та від 17.07.2012 №0010432301/97, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму 423202,00грн.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції податковий орган посилається на неоднаковість застосування у подібних правовідносинах підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області подала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 у справі №826/2564/15 (К/800/38687/15) та від 08.09.2016 у справі №804/20645/14 (К/800/40148/15) в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем договорів, господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Тобто, у заяві про перегляд судового рішення податковим органом порушується питання про різне застосування норм податкового і пов'язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.
У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монолітбудкомплект» з купівлі-продажу та поставки товарів фактично здійснювались, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону.
Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні згаданих вище норм податкового законодавства , зокрема, у постановах від 12.01.2016 у справі №21-3706а15, від 14.03.2017 у справі №21-1513а16, від 12.09.2017 у справі №826/10933/14.
Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Сервіси для юристів