ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №826/14960/18
адміністративне провадження №К/9901/26324/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович, про визнання протиправною бездіяльність, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 (суддя Літвінова А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (колегія суддів у складі: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Гайворонського В. М.),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Директор Державного бюро розслідувань Труба Р. М., в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки, щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»; визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає невиконанні вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про очищення влади», а саме не забезпеченні перевірки осіб, що підлягають люстрації, зокрема, ОСОБА_2 , та не включенні його до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Позовні вимоги вмотивовані порушенням порядку проведення люстраційної перевірки щодо ОСОБА_2 , визначеного Законом України «Про очищення влади», з огляду на те, що до нього підлягають застосуванню критерії здійснення очищення влади (люстрації), визначені пунктом 12 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади». Зазначене, на думку позивача, в подальшому призвело до протиправного призначення його на посаду Директора Державного бюро розслідувань, що порушує інтереси позивача, як особи, яка також брала участь у конкурсі на зайняття вказаної посади.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 08.11.2018 позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки, щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Судове рішення першої інстанції в частині вимог до Генеральної прокуратури України, зокрема, щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», мотивовано тим, що Генеральна прокуратура України мала достатньо часу для встановлення обставин застосування до ОСОБА_2 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та відповідно, вчинення визначених пунктом 37 Порядку № 563 дій.
Щодо позовних вимог до Міністерства юстиції України, суд першої інстанції зазначив, що доказів вчинення Міністерством юстиції України бездіяльності щодо виконання наведених вимог Закону України «Про очищення влади» позивачем суду надано не було. Водночас, з огляду на встановлену судом бездіяльність Генеральної прокуратури України під час здійснення люстраційної перевірки ОСОБА_2 , відповідні відомості до Міністерства юстиції України не надходили, тому у Міністерства юстиції України не виникало визначеного законодавством у сфері очищення влади обов`язку по внесенню таких відомостей до Реєстру. Крім того, суд зазначив, що під час здійснення спеціальної перевірки ОСОБА_2 в межах проходження ним конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань, Міністерство юстиції України також було позбавлене можливості як встановлювати обставини застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», так і вносити відомості про нього до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 в частині задоволених позовних вимог скасував та ухвалив в цій частині постанову про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді прокурора Пустомитівського району Львівської області, не здійснював процесуальне керівництво, не вносив подання, погодження, не підтримував клопотання про застосування запобіжного заходу, не підтримував державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII, а також не здійснював заходів, спрямованих на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну амністію відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в`язнів» від 27.02.2014 року № 792-VІІ, оскільки гр. ОСОБА_3 не є особою, що звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», його звільнення відбулося на підставі статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України, оскільки вважає, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Генеральної прокуратури України та залишити у даній частині без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018. Також просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що ОСОБА_2 вчинив дії, передбачені пунктом 12 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», оскільки він, обіймаючи посаду прокурора Пустомитівського району підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно ОСОБА_3 , який, зокрема, був учасником масових акцій протесту, що розпочалися 21.11.2013. Крім того, скаржник зазначає, що він не зобов`язаний встановлювати на якому саме етапі Міністерство юстиції України не справилось із виконанням Закону України «Про очищення влади», позивачу достатньо надати докази того, що порушення/невідповідність/невиконання Закону України «Про очищення влади» з боку Міністерства юстиції України допущено, оскільки в Єдиному державному реєстрі осіб щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відсутній ОСОБА_2 , який вчинив діяння, що підпадають під дію даного закону.
Позиція інших учасників справи
Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Генеральна прокуратура України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Третя особа заяви про приєднання до касаційної скарги позивача або відзиву на неї не надала.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23.09.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019.
Ухвалою від 26.02.2020 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Сервіси для юристів