Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №808/9067/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №808/9067/15

адміністративне провадження №К/9901/28598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Добродняк І.Ю., Бившевська Н.А.)

у справі №808/9067/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернулась в Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність застосування податковим органом у 2015 році положень ст. 267 ПК України та визначення їй податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше наступного бюджетного року, тобто не раніше 2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015 №40-17, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що застосування контролюючим органом норм статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, оскільки це суперечить принципу стабільності, визначеному в ст. 4 Податкового кодексу України.

Відповідач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що не прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, не є перешкодою для справляння транспортного податку у 2015 році, оскільки згідно норм ст. 12 ПК України останній, у такому випадку, підлягає сплаті із застосуванням мінімальних ставок.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки INFINITI, модель FX37S, 2010 року випуску, об'єм двигуна 3 696 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 15.04.2010, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 8).