Ухвала КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №495/7147/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №495/7147/16-а

адміністративне провадження №К/9901/2419/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа - Відділ освіти Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, про визнання протиправними рішень та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в складі судді Гайда-Герасименко О.Д. від 23 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів Стас Л.В., Турецької І.О., Косцової І.П. від 05 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними рішень Маразліївської сільської ради: 1) рішення №183-VІІ від 15 липня 2016 року «Про зміну типу та назви Широківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Білгород-Дністровського району Одеської області», згідно якого був створений навчальний заклад - Широківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; 2) рішення №184-VII від 15 липня 2016 року «Про визначення опорного навчального закладу територіальної громади Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області», яким був визначений опорним навчальним закладом територіальної громади Маразліївської селищної ради Широківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; 3) рішення №185-VІІ від 15 липня 2016 року «Про створення філій (відокремлених підрозділів) Широківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради, яким створені: філія «Маразліївський навчально-виховний комплекс І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Широківського навчально-виховного комплексу «Зальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; філія «Великомар'янівський навчально-виховний комплекс І ступеня дошкільний навчальний заклад» Широківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний заклад» Маразліївської сільської ради; філія «Долинівський навчально-виховний комплекс І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Широківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради, філія «Олексіївська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Широківського начально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради; 4) рішення №212-VII від 25 липня 2016 року «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації», завдяки якому були ліквідовані Олексіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Маразліївська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Долинівська ЗОШ І-ІІ ступеня, Великомар'янівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів дошкільний навчальний заклад.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала на те, що внаслідок прийняття зазначених рішень відбулося суттєве порушення прав територіальної громади, що неминуче потягне за собою зниження якості та доступності публічних послуг, які надаються в об'єднаній територіальній громаді, що прямо суперечить принципам її створення, викладеним у пункті п'ятому частини першої статті 2 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 05 лютого 2015 року. Крім того, позивач посилається на те, що зазначені рішення прийняті з порушенням Регламенту Маразліївської сільської ради, зокрема, не було повідомлено про початок скликання сесії за 10 днів, а також - з порушенням статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якій зазначається, що рішення органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі прийняття рішень сільською радою не було порушено вимоги законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про освіту», відповідач діяв у межах повноважень, визначених цими законами та в інтересах об'єднаної громади, оскільки оскаржувані рішення спрямовані на покращення якості освіти на території об'єднаної громади та оптимізацію організації навчальних закладів.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2017 року залишив постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2017 року без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

ОСОБА_2, не погоджуючись з постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулась з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили наявні в матеріалах справи докази, не надали належної оцінки встановленим обставинам справи, а також не перевірили доводи відповідача, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Тому, прийняті рішення не відповідають вимогам законності та об'єктивності.

Від відділу освіти Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вказується на необґрунтованість вимог скаржника, а також на те, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір та прийняли законні рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у 2015 році відповідно до державного курсу на децентралізацію влади, відбувся процес об'єднання Маразліївської, Великомар'янівської та Широківської сільських рад в Маразліївську сільську раду

Відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» до об'єднаних громад переходять повноваження, надані державою, одне із них - управління закладами освіти.

За рішеннями Білгород-Дністровської районної ради № 51-УІІ від 25 грудня 2015 року «Про вилучення з оперативного управління відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації комунального майна територіальних громад району, управління яким здійснює районна рада та передачі у комунальну власність Маразліївської територіальної громади» та рішення Маразліївської сільської ради № 57-УІІ від 28 грудня 2015 року «Про прийняття комунального майна закладів освіти у комунальну власність територіальної громади Маразліївської сільської ради, управління яким здійснює Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області з комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району» Маразліївська сільська рада стала засновником закладів освіти, які знаходяться на території Маразліївської сільської ради.

На території громади діяли три загальноосвітніх школи І-ІІІ ступенів, одна ЗОШ І-ІІ ступеня та НВК І-ІІ ступеня, в яких навчалися 606 учнів. Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року «Про затвердження положення про освітній округ» (за подальшими змінами), рішенням сільської ради № 184VII від 15 липня 2016 року було визначено опорну школу - Широківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Маразліївської сільської ради, рішенням сільської ради №185-VII від 15 липня 2016 року було створено філії опорного закладу: Маразліївський навчально-виховний комплекс І ступеня-дошкільний навчальний заклад, Великомар'янівський навчально-виховний комплекс І ступеня-дошкільний навчальний заклад, Долинівський навчально-виховний комплекс І ступеня-дошкільний навчальний заклад, Олексіївська ЗОШ І-II ступенів. 25 липня 2016 року було прийнято рішення сільської ради №212-VII «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації».

Вважаючи ці рішення незаконними позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з'ясувати, чи були дії Маразліївської сільської ради здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі рішення прийняті на законних підставах.