Ухвала КАС ВП від 29.06.2020 року у справі №820/2966/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/2966/16

адміністративне провадження № К/9901/36296/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (головуючий суддя Зеленський В.В., судді: Чалий І.С., П`янова Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Профіт Груп" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Профіт Груп" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2016 №000023220, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 351373,75грн., з яких 281099,00грн. за основним платежем та 70274,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період діяльності з 13.02.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 11.01.2016 №3/20-40-22-01-07/39092701, яким встановлено порушення, зокрема, вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 281099,00 грн., у тому числі за липень 2014 року на 27106,00 грн., за вересень 2014 року на 95777,00 грн., за жовтень 2014 на 66030,00 грн., за листопад 2014 року на 27766,00 грн., за грудень 2014 року на 64420,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Олантіс", ТОВ "Валді Торг", ТОВ "Равена Плюс" без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це невідповідністю актів надання послуг вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), зокрема, відсутністю інформації щодо кількості годин, за які було здійснено транспортування; кілометрів, які проїхало авто; вартості одиниці часу або відстані; маршруту транспортування.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 позов задоволено; скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22.01.2016 №0000232201.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ "Олантіс", ТОВ "Валді Торг", ТОВ "Равена Плюс") щодо надання послуг перевезення вантажу, які використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.03.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Товариство правом подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористалося.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.