Ухвала КАС ВП від 29.06.2020 року у справі №813/540/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 813/540/17

адміністративне провадження № К/9901/20800/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (суддя Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (судді Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі № 813/540/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області (яке є правонаступником Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2017 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (по тексту - Дрогобицька ОДПІ ГУДФС у Львівській області; відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04 січня 2017 року № 2-О «Про звільнення»;

- поновити його на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУДФС у Львівській області;

- стягнути з Дрогобицької ОДПІ ГУДФС у Львівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 позов мотивував тим, що наказом відповідача від 04 січня 2017 року

№ 2-О його було звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників. Вказував, що спірний наказ є протиправним, а він підлягає поновленню на роботі, оскільки йому було запропоновано тимчасову (декретну) посаду та не запропоновано жодних інших вакантних посад в інших відділах податкової інспекції, які відповідали рівню його кваліфікації та професійної підготовки. Крім того, відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, визначене статтею 42 КЗпП України, а саме: висока кваліфікація, спеціальна освіта, продуктивність праці, тривалий безперервний стаж роботи в органах податкової інспекції. ОСОБА_1 стверджував, що фактично в Дрогобицькій ОДПІ ГУДФС у Львівській області відбулась лише зміна назви відділу, в якому він працював.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Зокрема, суд установив факт вчасного попередження позивача про майбутнє вивільнення, пропозиції про зайняття вакантної посади та її відхилення позивачем, а також факт відсутності у позивача переважного права на залишення на посаді.

Львівський апеляційний адміністративний суд погодився з позицією суду першої інстанції та зазначив, що в даному випадку мало місце скорочення штату працівників Дрогобицької ОДПІ ГУДФС у Львівській області. За правилами статті 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Водночас, норми КЗпП України не містять вимог щодо кількості таких пропозицій та не зобов`язують роботодавця ураховувати побажання працівника. Позивачу було запропоновано відповідно до його кваліфікації наявну тимчасово вакантну посаду в тому ж відділі, в якому він працював, однак від цієї пропозиції ОСОБА_1 відмовився. До того ж, у порівнянні з іншими працівниками відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУДФС у Львівській області у позивача найменший стаж роботи, заохочень за успіхи у роботі у нього не має.

За таких мотивів суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ОСОБА_1 посилається на правову позицію Верховного Суду України в даній категорії спорів, згідно з якою роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є на підприємстві (установі, організації). Проте, відповідач не запропонував позивачу всі наявні посади, які були вакантні станом на 04 листопада 2016 року. Натомість, позивачу було запропоновану посаду тимчасово відсутнього працівника - ОСОБА_2 , яка 05 грудня 2016 року вийшла на роботу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і була переведена у Трускавецьке відділення. Крім того, позивачу не була запропонована посада заступника начальника Бориславського відділення, яку він міг займати відповідно до своєї кваліфікації.

Також скаржник зазначає про те, що не відповідають дійсним обставинам твердження судів попередніх інстанцій про те, що порівняно з іншими працівниками позивач має найменший стаж роботи у відділі податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУДФС у Львівській області. ОСОБА_1 стверджує, що станом на момент його звільнення - 04 січня 2017 року, в структурі податкової інспекції були працівники з меншим, ніж у нього, стажем роботи.

Позивач вважає, що пропонування йому тимчасової посади не є підтвердженням належного виконання відповідачем свого обов`язку щодо працевлаштування працівника.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу представник Дрогобицької ОДПІ ГУДФС у Львівській області просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року - залишити без змін. Свою позицію відповідач обґрунтовує додержанням законодавчо визначеної процедури вивільнення працівника, а саме:

- 04 листопада 2015 року позивача було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення з одночасним пропонуванням заміщення посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУДФС у Львівській області на час декретної відпустки основного працівника ОСОБА_2 . Від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовився;

- посада заступника начальника - начальника Бориславського відділення позивачу не пропонувалася, оскільки відповідач не є суб`єктом призначення на цю посаду; призначення на вказану посаду здійснюється Головою ДФС України;

- наявність здобутої позивачем освіти в Національному університеті державної податкової служби України не свідчить про високий рівень його кваліфікації.